Перелік нормативних документів по початковій школі +7 Основними нормативними документами для початкової школи (1-4 класи) в Україні є закони «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Державний стандарт початкової освіти (НУШ) та відповідні накази МОН, що регулюють типові програми, оцінювання та організацію освітнього процесу, зокрема в умовах воєнного стану .Основні законодавчі акти
Типові освітні програми (ТОП)
Організація освітнього процесу та оцінювання
Документи з безпеки та здоров'я
Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ Відповідно до частини шостої статті 59 Закону Украї освіту” Кабінет Міністрів України постановляє: 1. Затвердити Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, що додається. 2. Внести до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти “Нова українська школа”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2018 р. № 237 “Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти “Нова українська школа” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 32, ст. 1115, № 99, ст. 3289; 2019 р., № 20, ст. 680), зміни, що додаються. 3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 17 затвердженого цією постановою Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, що набирає чинності з 1 січня 2020 року. ПОРЯДОК {У тексті Порядку слова “професійної (професійно-технічної)” замінено словами “професійної” згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} 1. Цей Порядок визначає процедуру, види, форми, обсяг (тривалість), періодичність, умови підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ, інших суб’єктів освітньої діяльності усіх форм власності та сфер управління, включаючи механізм оплати, умови і процедуру визнання результатів підвищення кваліфікації. {Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} Особливості організації підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, що не суперечать цьому Порядку, визначаються: у приватних і корпоративних закладах освіти, у інших суб’єктів освітньої діяльності - їх засновниками або уповноваженими ними органами; {Абзац третій пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} у закладах спеціалізованої освіти, закладах із специфічними умовами навчання, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання - державними органами, до сфери управління яких належать такі заклади освіти. Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ, інших суб’єктів освітньої діяльності (далі - заклади освіти) забезпечується їх засновниками (або уповноваженими ними органами) та органами управління відповідних закладів освіти у межах повноважень та відповідно до законодавства. {Абзац п'ятий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} Дія цього Порядку поширюється на громадян України, які провадять викладацьку діяльність у суб’єктів освітньої діяльності, розміщених за кордоном, що обліковуються відповідно до Порядку визнання на рівнях повної загальної середньої освіти результатів навчання, здобутих шляхом формальної та/або неформальної освіти у суб’єктів освітньої діяльності, розміщених за кордоном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2025 р. № 734 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 57, ст. 3942). {Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} 2. Педагогічні і науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію. 3. Метою підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти. {Абзац другий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац третій пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац четвертий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац п'ятий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 4. Система внутрішнього забезпечення якості освіти закладів освіти, сформована у порядку, визначеному законодавством, включає в себе підвищення кваліфікації. 5. Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в Україні та за кордоном (крім держави, що визнана Верховною Радою України державою-агресором чи державою-окупантом). Громадяни України, які провадять викладацьку діяльність у суб’єктів освітньої діяльності, розміщених за кордоном (крім держави, що визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом), можуть підвищувати кваліфікацію в Україні на загальних засадах, визначених цим Порядком та іншими актами законодавства. {Пункт 5 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} 6. Педагогічні і науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію за різними формами, видами. Формами підвищення кваліфікації є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо. Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись. Основними видами підвищення кваліфікації є: навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо; {Абзац четвертий пункту 6 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац шостий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників, зазначені у пункті 26 цього Порядку, можуть бути визнані як підвищення кваліфікації. 7. Педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями, програми підвищення кваліфікації, їх обсяг (тривалість) та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (далі - суб’єкти підвищення кваліфікації). {Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} 8. Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників установлюється в годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС, (один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою. Підвищення кваліфікації педагогічними і науково-педагогічними працівниками здійснюється згідно з планом підвищення кваліфікації закладу освіти на певний рік, що формується, затверджується і виконується відповідно до цього Порядку. Педагогічні і науково-педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік згідно з цим Порядком. 9. Суб’єктом підвищення кваліфікації є заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична особа чи фізична особа - підприємець, що провадить освітню діяльність із підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників відповідно до цього Порядку. Інформація про суб’єктів підвищення кваліфікації (крім нерезидентів України), їх програми підвищення кваліфікації та видані документи вноситься ними до державної інформаційно-комунікаційної системи підтримки та забезпечення професійного розвитку педагогічних і науково-педагогічних працівників (далі - інформаційна система), положення про яку затверджує МОН. Педагогічні і науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в різних суб’єктів підвищення кваліфікації. Інформація про видані суб’єктами підвищення кваліфікації документи включає: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) педагогічного або науково-педагогічного працівника, який пройшов підвищення кваліфікації; форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) у годинах або кредитах ЄКТС; дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації; часткові освітні та/або професійні кваліфікації, що присвоєні/ присуджені за результатами проходження підвищення кваліфікації (у разі наявності). Інформація про наявні в суб’єктів підвищення кваліфікації ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти (за видом освітньої діяльності - підвищення кваліфікації) та/або акредитовані освітні програми, а також видані ними документи протягом 15 робочих днів з дати їх видачі вноситься до інформаційної системи відповідними суб’єктами підвищення кваліфікації або шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиною державною електронною базою з питань освіти та інформаційною системою (у разі наявності технічної можливості). Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати підвищення кваліфікації за своїм місцезнаходженням та/або за місцем роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, зокрема із використанням технологій дистанційного навчання, в разі, коли це передбачено договором та/або відповідною програмою підвищення кваліфікації. {Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019; в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} 10. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо). Програма також може містити інформацію про: розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо); особу (осіб), які забезпечують виконання програми (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне/вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо); {Абзац четвертий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} місце виконання програми (за місцезнаходженням суб’єкта підвищення кваліфікації та/або за місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання; вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги; мінімальну та максимальну кількість осіб в групі; академічні, професійні можливості, зокрема часткові освітні та/або професійні кваліфікації, що присвоюються/присуджуються за результатами проходження підвищення кваліфікації; {Абзац десятий пункту 10 в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} можливість надання подальшої підтримки чи супроводу; додаткові послуги (організація трансферу, забезпечення проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо); документ, що видається за результатами підвищення кваліфікації тощо. Обсяг (тривалість) програми підвищення кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи. Суб’єкти підвищення кваліфікації можуть розробляти програми підвищення кваліфікації на основі типових програм підвищення кваліфікації, що затверджуються МОН. Програма підвищення кваліфікації, розроблена на основі типової програми, має відповідати її структурі, а також визначати напрями, зміст, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться, розподіл годин за видами діяльності відповідно до типової програми та визначати обсяг (тривалість) програми підвищення кваліфікації в обсязі не меншому, ніж встановлено типовою програмою. {Абзац пункту 10 в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} За результатами успішного проходження підвищення кваліфікації відповідно до програми підвищення кваліфікації, розробленої на основі типової програми, педагогічним і науково-педагогічним працівникам присвоюються/присуджуються часткові освітні та/або професійні кваліфікації в разі, коли це передбачено відповідною типовою програмою. {Абзац пункту 10 в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} {Пункт 10 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 11. Стажування здійснюється за індивідуальною програмою, що розробляється і затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації. Індивідуальна програма стажування повинна містити інформацію про її обсяг (тривалість) та очікувані результати навчання. Індивідуальна програма стажування може містити також іншу інформацію, що стосується проходження стажування педагогічним та/або науково-педагогічним працівником. Між закладом освіти, працівник (працівники) якого проходить (проходять) стажування, та суб’єктом підвищення кваліфікації укладається договір, що передбачає стажування одного чи декількох працівників. У такому випадку індивідуальна (індивідуальні) програма (програми) є невід’ємним (невід’ємними) додатком (додатками) до договору. За пропозицією однієї із сторін договору, до нього можуть вноситися зміни (уточнення) шляхом укладення відповідної додаткової угоди (додатка до угоди). Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників може здійснюватися в закладах освіти, установах, організаціях та на підприємствах. Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти (крім закладів вищої і післядипломної освіти) може здійснюватися в закладі освіти за місцем роботи працівника або в іншому закладі освіти. Керівником такого стажування призначається педагогічний або науково-педагогічний працівник, який працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання “старший вчитель”) та/або успішно пройшов сертифікацію в установленому законодавством порядку. {Абзац шостий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти може здійснюватися в закладі освіти за місцем роботи працівника, іншому закладі освіти або науковій установі. Керівником такого стажування призначається науково-педагогічний чи науковий працівник, який працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене звання і не менше десяти років досвіду роботи на посадах науково-педагогічних чи наукових працівників. Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників у інших суб’єктів підвищення кваліфікації здійснюється під керівництвом працівника, який має відповідний досвід роботи та кваліфікацію (далі - керівник стажування). {Абзац восьмий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац дев'ятий пункту 11 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Оплата праці керівника стажування у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визначається такими суб’єктами підвищення кваліфікації самостійно або на підставі укладених договорів про стажування педагогічних та/або науково-педагогічних працівників. {Абзац десятий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Один день стажування оцінюється у 6 годин або 0,2 кредиту ЄКТС. {Абзац одинадцятий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} {Пункт 12 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 13. За результатами проходження підвищення кваліфікації педагогічним і науково-педагогічним працівникам видається документ про підвищення кваліфікації, технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку якого визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації. У документі про підвищення кваліфікації повинні бути зазначені: повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця, що надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам; тема (напрям, найменування), обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації в годинах та/або кредитах ЄКТС; прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка підвищила кваліфікацію; опис досягнутих результатів навчання; присвоєні/присуджені часткові освітні та/або професійні кваліфікації (у разі наявності); дата видачі та обліковий запис документа; найменування посади (у разі наявності), прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації, та її підпис. Документи про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), що були видані за результатами проходження підвищення кваліфікації в суб’єктів підвищення кваліфікації - нерезидентів України, можуть містити іншу інформацію, ніж визначено цим пунктом, і потребують визнання педагогічною (вченою) радою закладу освіти відповідно до цього Порядку. Достовірність виданих документів про підвищення кваліфікації (крім документів, виданих нерезидентами України) перевіряється засобами інформаційної системи. {Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019; в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} Особливості підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів загальної середньої, дошкільної, позашкільної, професійної та фахової передвищої освіти 14. Педагогічні працівники закладів дошкільної, позашкільної, професійної освіти підвищують свою кваліфікацію згідно з цим Порядком не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів. Кожен педагогічний і науково-педагогічний працівник закладу загальної середньої та фахової передвищої освіти відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про фахову передвищу освіту” зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком. Підвищення кваліфікації педагогічними працівниками закладів дошкільної, позашкільної, професійної освіти не рідше одного разу на п’ять років, а також щороку - педагогічними та науково-педагогічними працівниками закладів загальної середньої та фахової передвищої освіти є необхідною умовою проходження ними атестації у порядку, визначеному законодавством. {Абзац третій пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1726 від 24.12.2025} {Пункт 15 виключено на підставі Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} 16. Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного або науково-педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років. {Абзац перший пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років. {Абзац другий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Керівник, заступники керівника, керівник філії, відділення, циклової, методичної комісії закладу дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної, фахової передвищої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи. 17. Планування підвищення кваліфікації працівників закладу освіти здійснюється двома етапами. На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження педагогічною радою орієнтовного плану підвищення кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації повинен містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації формується з урахуванням пропозицій педагогічних працівників і оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його веб-сайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року. На підставі орієнтовних планів підвищення кваліфікації суб’єкти підвищення кваліфікації, що фінансуються з обласних бюджетів, та їх засновники щороку формують регіональне замовлення для потреб відповідних областей. {Абзац перший пункту 17 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Другий етап планування розпочинається після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік. Керівник закладу освіти (уповноважені ними особи) невідкладно оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації працівників закладу освіти, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти для підвищення кваліфікації. {Абзац пункту 17 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний та науково-педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок зазначених коштів, подає керівникові відповідного закладу освіти (уповноваженій ним особі) пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка містить інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми, обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації (із зазначенням інформації, визначеної цим Порядком), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги. 18. З метою формування плану підвищення кваліфікації певного закладу освіти на поточний рік пропозиції педагогічних та науково-педагогічних працівників розглядаються його педагогічною радою. За згодою педагогічного або науково-педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації. За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік в межах коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на відповідний рік (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними та науково-педагогічними працівниками). У разі невідповідності пропозиції вимогам, визначеним абзацом третім пункту 17 цього Порядку, така пропозиція не розглядається. {Абзац другий пункту 18 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 19. План підвищення кваліфікації певного закладу освіти на відповідний рік включає: список педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним або науково-педагогічним працівником. План підвищення кваліфікації може містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників. План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою. За погодженням педагогічного або науково-педагогічного працівника, керівника відповідного закладу освіти (уповноваженої ним особи) і суб’єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації такого працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації. 20. На підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) забезпечує укладення між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договору про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік. Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства. {Пункт 20 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Особливості підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої та післядипломної освіти 21. Педагогічні та науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти підвищують свою кваліфікацію згідно з цим Порядком не рідше одного разу на п’ять років. Педагогічні (вчені) ради закладів вищої та післядипломної освіти самостійно визначають організаційні питання планування та проведення підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи, з урахуванням вимог цього Порядку. Результати підвищення кваліфікації враховуються під час проведення атестації педагогічних працівників закладів вищої та післядипломної освіти, а також під час обрання на посаду за конкурсом чи укладення трудового договору з науково-педагогічними працівниками таких закладів. 22. Педагогічні та науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти можуть підвищувати свою кваліфікацію згідно з цим Порядком у закладі освіти, в якому вони працюють. Результати підвищення кваліфікації не потребують визнання вченою (педагогічною) радою. 23. Обсяг підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти протягом п’яти років не може бути меншим ніж шість кредитів ЄКТС. Керівник, заступник керівника закладу вищої, післядипломної освіти, керівник, заступник керівника факультету, інституту чи іншого структурного підрозділу, керівник кафедри, завідувач аспірантури, докторантури закладу вищої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи. Обсяги такого підвищення кваліфікації визначаються педагогічною (вченою) радою відповідного закладу освіти. Визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників 24. Результати підвищення кваліфікації в суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти (за видом освітньої діяльності - підвищення кваліфікації) або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження. {Абзац перший пункту 24 в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради відповідного закладу освіти. Порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників закладів освіти встановлюється педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти. 25. Педагогічний або науково-педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної (вченої) ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації. У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного або науково-педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти. Клопотання протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної (вченої) ради закладу освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може доручити розгляд таких питань педагогічним (вченим) радам структурних підрозділів. Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада заслуховує педагогічного або науково-педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна прийняти рішення про: визнання результатів підвищення кваліфікації; невизнання результатів підвищення кваліфікації. У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада закладу освіти може надати рекомендації педагогічному або науково-педагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг. Результатом підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти (за видом освітньої діяльності - підвищення кваліфікації) або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, може бути присвоєння їм повних та/або часткових професійних та/або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку. {Абзац восьмий пункту 25 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} 26. Окремі види діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників, а саме участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти, а для педагогічних працівників - також проходження супервізії, можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до цього Порядку. {Абзац перший пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019; в редакції Постанови КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти визначаються педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти. 27. Участь педагогічних та науково-педагогічних працівників у програмах академічної мобільності на засадах, визначених Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183), та іншими актами законодавства, визнається педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом участі педагогічного або науково-педагогічного працівника у програмі академічної мобільності зараховується в межах визнаних результатів навчання, але не більше ніж 30 годин або один кредит ЄКТС на рік. 28. Наукове стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти, що здійснюється відповідно до статті 34 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, може бути визнане вченими радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Один тиждень наукового стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти зараховується як підвищення кваліфікації в обсязі 30 годин або одного кредиту ЄКТС. 29. Результати інформальної освіти (самоосвіти) педагогічних або науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання “старший вчитель”), можуть бути визнані педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників. {Абзац перший пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік. 30. Здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників. Заклади вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за державним (регіональним) замовленням, можуть надавати направлення на навчання за державним (регіональним) замовленням педагогічним (науково-педагогічним) працівникам закладів освіти та науково-методичних установ за заочною або вечірньою формою здобуття освіти в межах вакантних місць відповідної спеціальності (спеціалізації) та курсу (року навчання) в разі відсутності на них здобувачів вищої освіти, які навчаються за кошти фізичних (юридичних) осіб і мають право на переведення на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до законодавства. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом здобуття наукового ступеня, рівня вищої освіти зараховується відповідно до встановленого обсягу освітньо-професійної (освітньо-наукової, освітньо-творчої) програми у годинах або кредитах ЄКТС, за винятком визнаних (зарахованих) результатів навчання з попередньо здобутих рівнів освіти. {Пункт 31 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 31-1. Проходження супервізії педагогічним працівником визнається педагогічною радою закладу освіти як підвищення кваліфікації. Обсяг (тривалість) такого підвищення кваліфікації визначається відповідно до його фактичної тривалості в годинах, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік. {Порядок доповнено пунктом 31-1 згідно з Постановою КМ № 1343 від 22.10.2025 - застосовується з 1 липня 2026 року} Фінансування підвищення кваліфікації 32. Джерелами фінансування підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є кошти державного, місцевих бюджетів, кошти фізичних та/або юридичних осіб, інші власні надходження закладу освіти та/або його засновника, інші джерела, не заборонені законодавством. У разі підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, інших коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти на підвищення кваліфікації, укладення договору між керівником закладу освіти та суб’єктом підвищення кваліфікації із зазначенням джерела фінансування підвищення кваліфікації є обов’язковим. 33. За рахунок коштів, передбачених у кошторисах закладів освіти, здійснюється фінансування підвищення кваліфікації в обсязі, встановленому законодавством, і відповідно до плану підвищення кваліфікації: педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи; педагогічних та науково-педагогічних працівників, які забезпечують надання загальної середньої освіти, працюючи за сумісництвом у закладах загальної середньої, професійної, фахової передвищої освіти. 34. Самостійне фінансування підвищення кваліфікації здійснюється: педагогічними і науково-педагогічними працівниками закладів освіти, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи і проходять підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти; іншими особами, які працюють у закладах освіти на посадах педагогічних або науково-педагогічних працівників за суміщенням або сумісництвом. 35. На час підвищення кваліфікації педагогічним або науково-педагогічним працівником відповідно до затвердженого плану з відривом від виробництва (освітнього процесу) в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним або науково-педагогічним працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати. Витрати, пов’язані з підвищенням кваліфікації, відшкодовуються у порядку, визначеному законодавством. 36. Факт підвищення кваліфікації педагогічного або науково-педагогічного працівника підтверджується актом про надання послуги з підвищення кваліфікації, який складається в установленому законодавством порядку, підписується керівником закладу освіти або уповноваженою ним особою та суб’єктом підвищення кваліфікації. Такий акт є підставою для оплати послуг суб’єкта підвищення кваліфікації згідно з укладеною угодою щодо підвищення кваліфікації. ЗМІНИ, 1. Підпункт 4 пункту 4 викласти в такій редакції: “4) підвищення кваліфікації вчителів, які забезпечують здобуття учнями 5-11 (12) класів загальної середньої освіти (крім осіб, визначених в абзацах другому - сьомому підпункту 2 пункту 4 цих Порядку та умов).”. 2. Пункт 5-1 викласти в такій редакції: “5-1. За рахунок субвенції за напрямом, визначеним підпунктом 4 пункту 4 цих Порядку та умов, здійснюються видатки на оплату послуг з підвищення кваліфікації осіб, визначених підпунктом 4 пункту 4 цих Порядку та умов, що були надані суб’єктами підвищення кваліфікації у порядку, визначеному законодавством. Відбір державних і комунальних закладів вищої та післядипломної освіти для надання послуг з підвищення кваліфікації осіб, визначених підпунктом 4 пункту 4 цих Порядку та умов, здійснюється розпорядниками субвенції за місцевими бюджетами на конкурсних засадах.”.
|
МЕТОДИЧНА ПІДТРИМКА ОСВІТЯН ПОЧАТКОВА ШКОЛА У 2025/2026 навчальному році освітній процес у 1–4-х класах спрямований на реалізацію Державного стандарту початкової освіти з урахуванням досягнень упровадження концептуальних засад реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» та подолання викликів, зумовлених особливостями освітнього процесу в умовах воєнного стану, зокрема й подолання освітніх втрат. В освітньому процесі заклади загальної середньої освіти можуть використовувати лише навчальну літературу, що має грифи Міністерства освіти і науки України («Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», «Схвалено для використання в освітньому процесі»). Перелік грифованої навчальної літератури доступний на офіційному вебсайті Міністерства, на вебсайті ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (у переліку: https://surl.lt/jdtxwh, або у каталозі: https://surl.li/bqsrea) та на вебсайті ДНУ «Український інститут розвитку освіти» (у каталозі: https://surl.li/xxvcuy). З 2025 року у підручниках, що пройшли конкурсний відбір, обов’язковим складником став Е-додаток (інтерактивний електронний додаток до підручника). Він є доповненням, що посилює змістові та функціональні можливості паперового підручника завдяки мультимедійному контенту та інтерактивним функціям. Таке нововведення сприятиме якіснішому засвоєнню матеріалу та вдосконаленню освітнього процесу загалом. Використання навчальних посібників, зошитів з друкованою основою, що доповнюють зміст підручників, є необов’язковим і може мати місце в освітньому процесі лише за умови дотримання вимог щодо уникнення перевантаження учнівства та добровільної згоди усіх батьків, або осіб, що їх заміняють, учнів / учениць класу на фінансове забезпечення. Календарно-тематичне планування педагогічні працівники можуть розробляти за бажанням, зокрема у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел. Воно може бути об’єднане з навчальною програмою в один документ. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарно-тематичних планів та поурочних планів-конспектів є автономією вчителя / вчительки. Під час визначення обсягу завдань для самопідготовки учнів / учениць потрібно враховувати витрати часу дитини та вимоги Санітарного регламенту для ЗЗСО (наказ МОЗ від 25.09.2020 № 2205), де зазначено: у 3–5 класах тривалість виконання не має перевищувати 1 год, у 1–2 класах не рекомендується задавати обов’язкові завдання для самопідготовки. Проте у 2 класі можна пропонувати індивідуальні завдання за вибором, обсягом до 45 хв на добу. Вони мають бути посильними, цікавими, із чіткою інструкцією та знайомими діями. Завдання можуть включати роботу з довідниками, спостереження, інтерв’ювання тощо. Доцільно уточнювати терміни виконання (до уроку, тиждень, два), максимальний – два тижні (наприклад, для позакласного читання). Допускається використання електронних освітніх ресурсів за умови попереднього навчання 7 Для надолуження освітніх втрат або організації додаткового освітнього простору можна використовувати мобільний застосунок «Вивчаю — не чекаю», де представлено добірку відео, тренувальні вправи, завдання, книги, ігри з математики й української мови і читання для 1-4 класів. Гейміфікована програма навчання з використанням інтерактивних технологій «КЕЧ» спрямована допомогти учням / ученицями початкових класів подолати освітні втрати, спричинені війною, поглибити знання та здобути навички, які допоможуть з упевненістю рухатися вперед у навчанні. Для учнів / учениць другого, третього та четвертого класів розроблено гейміфіковані уроки, які містять блок емоційного налаштування та рефлексії. Рекомендуємо вчителям / вчителькам початкової школи, у разі потреби, звертатись до бібліотеки навчально-методичних посібників для педагогічних працівників, зокрема і тих, які працюють з учнівством з особливими освітніми потребами або, наприклад, «Електронний помічник вчителя» https://elpom.com.ua/. Доцільно ознайомитися з особливостями організації навчальної взаємодії учнів / учениць з об’єктами шкільного освітнього середовища (http://surl.li/ekikl) та дидактичними моделями організаційних форм компетентнісно орієнтованого навчання (https://cutt.ly/eynEePM). Ранкові зустрічі (10–15 хв на початку дня) сприяють створенню позитивної атмосфери. Рекомендується включити до них теми особистої та цивільної безпеки, дії в надзвичайних ситуаціях, мінної та пожежної безпеки. Корисними також можуть бути рольові ігри й практичні вправи. Розклад дзвінків має враховувати тривалість уроків: 35 хв у 1-х класах, 40 хв – у 2–4-х. Заклад загальної середньої освіти може по-різному комбінувати навчальний час у межах загальної кількості навчальних годин, визначених освітньою програмою, що відкриває можливості для реалізації інтегративного підходу в змістовому забезпеченні освітнього процесу. Водночас перерозподіл навчального часу не повинен призводити до перевищення загальної суми навчальних годин на тиждень відносно гранично допустимого тижневого навантаження здобувача освіти. Зауважимо, що частину навчального навантаження з фізичної культури (до 1 години на тиждень) у початковій школі можна використовувати на вивчення окремих навчальних предметів, що забезпечують рухову активність учнівства (хореографія, ритміка, плавання тощо), за наявності відповідних умов, педагогічних кадрів та навчальних програм, які мають гриф Міністерства освіти і науки України. Для реалізації пріоритетного напряму освітньої діяльності щодо організації роботи з подолання освітніх втрат учительство може використовувати методичні рекомендації (лист МОН від 19.08.2022 № 1/9530-22, додаток 2), а також ресурси Educaplay, Wordwall, Matific тощо; корисними є матеріали щодо компетентнісного підходу в навчанні, розроблені Державною службою якості освіти; методичний посібник щодо технологій формування навчальних досягнень молодших школярів на засадах компетентнісного підходу, розроблений Академією педагогічних наук України; методичний посібник щодо технологій оцінювання особистісних і навчальних досягнень учнів та учениці початкової школи, розроблений Інститутом педагогіки НАПН України. 8 Діагностичний підхід є провідною умовою ефективної організації освітнього процесу. Радимо ознайомитися з результатами дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни (звіт Державної служби якості освіти). Важливо також діагностувати не лише результати навчання, а й особистісні якості, мотивацію, психологічний клімат. Рекомендуємо ознайомитися з особливостями організації діагностичної та корекційно-розвивальної роботи з молодшими школярами (https://surl.lu/sgczsz). Розвитку емоційно-соціальних навичок сприятимуть результати міжнародного дослідження соціально-емоційних навичок ДоСЕН (https://dosen.edcamp.ua/rezultaty). Радимо обговорити в професійних колах аналітичний огляд щодо соціально-емоційного навчання; особливості формування у молодших школярів навичок конструктивного спілкування (http://surl.li/ekhrp) та використовувати практичні рекомендації щодо формування емоційного інтелекту в учнів / учениць початкової школи (http://surl.li/ekhrp , http://surl.li/fmepg). У 2025/2026 навчальному році зберігається висока актуальність психологічного супроводу освітнього процесу, спрямованого на підтримку дітей в умовах воєнного та післявоєнного стану. Доцільним є використання практик психологічного розвантаження (додаток 2 до листа МОН від 19.08.2022 №1/9530-22), що сприятимуть створенню атмосфери безпеки та емоційного комфорту. Ефективною умовою такої атмосфери є дидактично виважена взаємодія, заснована на партнерстві й співпраці. Концепція НУШ і Державний стандарт початкової освіти акцентують увагу на формуванні комунікативної компетентності учнів / учениць, що охоплює здатність до усного й письмового висловлення думок, розуміння інформації, вільне володіння мовою в різних ситуаціях. Важливими наскрізними уміннями є: висловлювання власної думки, яке доцільно розвивати за допомогою технології «Щоденні 5», щоденника вражень, диференційованих письмових завдань тощо; здатність логічно обґрунтовувати позицію, що передбачає роботу з джерелами, аналіз, узагальнення, обґрунтування суджень, дискусії, рефлексію, моделювання ситуацій; уміння співпрацювати з іншими, яке формується через інтерактивні методи, рольові ігри, групову роботу, правила співжиття класу, ранкові зустрічі. Комунікативний розвиток посилюється завдяки поєднанню з розвитком критичного мислення. Рекомендуємо ознайомитись із методичними підходами до його формування у здобувачів початкової освіти (https://surl.li/spbleq). У контексті війни особливо актуальним залишається національно- патріотичне виховання відповідно до Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України (2022). Рекомендуємо, проєктуючи процес засвоєння змісту навчальних предметів, ґрунтуватися на настановах, що стосуються національно-патріотичного виховання і формування громадянської позиції в учнів / учениць та які пропоновані у методичних рекомендаціях щодо організації освітнього процесу та викладання навчальних предметів у закладах загальної середньої освіти у 2022/2023 навчальному році (Додаток 2 до листа МОН від 19.08.2022 № 1/9530-22). Для формування читацької активності учнівства радимо використовувати добірки дитячої літератури (https://aw.ubi.org.ua/#parents), інтернет-ресурси від української асоціації працівників бібліотек для дітей, що розміщені на сайті Національної бібліотеки України для дітей. Для покращення читацької компетентності: безоплатна читацька онлайн-платформа для дітей та підлітків Storiya, онлайн-бібліотека колекції авторських казок, створених міжнародною командою письменників та дитячих психологів, «Живі казки». У відповідь на наслідки руйнування енергоінфраструктури, пріоритетним завданням є формування енергетичної культури, через екологічну компетентність. Рекомендуємо інтегрувати в освітній процес навчальні активності, спрямовані на формування навичок ощадливого використання ресурсів (проєкти, дослідження, челенджі, конкурси). Оцінювання результатів навчання учнівства 1–4 класів має здійснюватися відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом МОН від 13.07.2021 № 813, та порад, викладених у Додатку 2 листа МОН від 19.08.2022 № 1/9530-22. Вони мають рекомендаційний характер, а заклади освіти, згідно зі статтею 54 Закону України «Про освіту» можуть розробити власну систему оцінювання з дотриманням концептуальних засад Нової української школи щодо здійснення оцінювально-аналітичної діяльності учителів/учительок. Види, кількість діагностувальних робіт і форми фіксації результатів можуть бути змінені педагогом або методичним об’єднанням і затверджені на педраді. Згідно з наказом МОН від 30.11.2020 № 1480 система оцінювання конкретизується в освітній програмі закладу освіти та у Положенні про внутрішню систему забезпечення якості освіти. Важливим чинником ефективного освітнього середовища є партнерська взаємодія школи й родини. Варто посилювати просвітницьку роботу з батьками, залучати їх до освітнього процесу, осучаснювати зміст заходів, спрямованих на підтримку родинних цінностей. Корисні практики можна переглянути тут: http://surl.li/geapz. Відповідаючи на запити батьків щодо оцінювання результатів навчання учнів та учениць, слід пояснити, що оцінювання у початковій школі здійснюється постійно, лише його результат фіксується у формі оцінювального судження. Слово вчителя/вчительки допомагає учнівству зрозуміти спосіб дії, за потреби коригувати діяльність і досягати успіху. Важливо радити батькам щоденно обговорювати з дитиною її навчальні досягнення, труднощі, зусилля, допомагати їй формувати навички саморефлексії. Оцінювання у початковій школі – це не відбір, а орієнтир для подальшого розвитку учня / учениці. У час викликів важливо зберігати психологічну стійкість. Психологи радять зосереджуватись на тому, що ми можемо контролювати, підтримувати стосунки, діяти маленькими кроками та дбати КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ |
від 26 грудня 2025 р. № 1810 |
Про затвердження Державного стандарту початкової освіти
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України “Про повну загальну середню освіту” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Державний стандарт початкової освіти, що додається.
2. Установити, що Державний стандарт початкової освіти, затверджений цією постановою, застосовується для здобувачів освіти, які розпочинають навчання на рівні початкової освіти з 1 вересня 2028 року.
3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
4. Міністерству освіти і науки вжити заходів до своєчасного розроблення та затвердження типових освітніх програм для учнів 1-4 класів закладів загальної середньої освіти з метою забезпечення впровадження Державного стандарту початкової освіти, затвердженого цією постановою.
5. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 3 цієї постанови, який набирає чинності з 1 вересня 2031 року.
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
початкової освіти
1. Цей Державний стандарт визначає вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти (далі - здобувачі освіти), загальний обсяг їх навчального навантаження у базовому навчальному плані початкової освіти (далі - базовий навчальний план), розподілений за освітніми галузями, структуру та зміст початкової освіти.
2. У цьому Державному стандарті терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, інших нормативно-правових актах.
3. Цей Державний стандарт є основою для розроблення типових освітніх програм, а також інших освітніх програм згідно з вимогами, передбаченими статтею 11 Закону України “Про повну загальну середню освіту”.
4. Зміст і результати навчання, визначені цим Державним стандартом, реалізуються з урахуванням особливостей психофізичного розвитку, освітніх потреб і можливостей усіх здобувачів освіти, зокрема дітей з особливими освітніми потребами.
5. Метою початкової освіти є гармонійний розвиток особистості дитини, її природних здібностей і талантів, формування емоційного інтелекту та компетентностей, необхідних для взаємодії із спільнотою і подальшого поступу в навчанні, утвердження української національної і громадянської ідентичності на основі поваги до прав людини, відповідального ставлення до себе і навколишнього світу.
Реалізація мети початкової освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як:
рівний доступ до якісної освіти кожного здобувача - без будь-яких форм дискримінації, на засадах інклюзивності та безбар’єрності забезпечується шляхом організації освітнього процесу відповідно до віку та індивідуальних можливостей дитини, зокрема через адаптацію/ модифікацію змісту початкової освіти;
повага до особистості дитини, визнання пріоритету її освітніх потреб і досвіду, урахування вікових психофізіологічних особливостей, підтримка пізнавального інтересу і наполегливості;
дитинство, що оберігається через установлення освітніх вимог, які відповідають віковим особливостям дитини, визнання прав дитини на навчання через діяльність, зокрема гру, важливість рухової активності і творчості дитини, плекання оптимізму, радості пізнання нового;
безпечний освітній простір, вільний від насильства і цькування, де надається необхідна підтримка і допомога;
здоров’я і життя дитини, її особистий, родинний та соціальний добробут, формування культури здорового і сталого способу життя;
особистий і соціальний розвиток, виховання чесності, сміливості, відповідальності, доброти, емпатії, поваги до прав людини (зокрема права на життя, здоров’я, власність, свободу слова);
гармонійна взаємодія із природою і турботливе ставлення до довкілля;
активна громадянська позиція, належність до Української держави, повага до її державних символів, державної мови, пошанування суспільно-державних і духовно-моральних цінностей народу України.
6. Початкова освіта має такі цикли, як 1-2 і 3-4 класи, що створює передумови для врахування вікових та індивідуальних особливостей, потреб та інтересів здобувачів освіти, виявлення і надолуження освітніх втрат, подолання розбіжностей у досягненнях. Державний стандарт передбачає організацію освітнього процесу із застосуванням діяльнісного підходу на інтегрованій основі з переважанням ігрових методів у першому циклі (1-2 класи) та на інтегровано-предметній основі в другому циклі (3-4 класи).
7. Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначено на основі компетентнісного підходу.
8. До ключових компетентностей належать:
1) вільне володіння державною мовою, що передбачає вміння усно і письмово висловлювати свої думки та емоції, чітко і аргументовано пояснювати факти, використовувати мовленнєві засоби для порозуміння з іншими особами, читати для насолоди і з користю, усвідомлення ролі української мови для ефективного спілкування і культурного самовираження, готовність вживати українську мову в усіх сферах суспільного життя;
2) здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає:
активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади;
сприймання і надання простої усної і письмової інформації іноземною мовою, взаємодію в передбачуваних ситуаціях, опанування вмінь міжкультурного спілкування;
3) математична компетентність - здатність розуміти роль математики в повсякденному житті, використовувати досвід математичної діяльності для розв’язування проблемних ситуацій, будувати елементарні математичні моделі, виявляти інтерес і позитивне ставлення до математики;
4) компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, набуття досвіду спостерігати, моделювати та експериментувати самостійно чи в групі, установлювати прості причиново-наслідкові зв’язки, використовувати природничі і технологічні знання для розв’язання навчальних і життєвих проблем; розуміння значення природничих наук, техніки і технологій у власному житті; формування здатності змінювати навколишній світ засобами сучасних технологій без заподіяння йому шкоди;
5) інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання і впровадження їх, зокрема проектним методом, здатність розв’язувати проблеми, використовуючи нестандартні підходи;
6) екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення цінності природи, зв’язку між діями людини і станом довкілля; дбайливе і відповідальне ставлення до природи в повсякденні, розуміння важливості збереження природи та ощадливого використання природних ресурсів;
7) інформаційно-комунікаційна або інформаційно-цифрова компетентність, що передбачає опанування основ інформаційної і цифрової грамотності для розвитку, спілкування і співпраці, здатність доцільно і безпечно використовувати цифрові інструменти і технології в навчанні і життєвих ситуаціях;
8) навчання протягом життя, що передбачає опанування вмінь, необхідних для окреслення цілей навчання, планування власного часу, заходів та способів реалізації цілей, відстеження власного поступу і рефлексію щодо досягнення результатів; уміння організовувати власний навчальний простір, навчатися самостійно і в групі, очно і дистанційно;
9) громадянські і соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту і здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають:
усвідомлення важливості демократії, справедливості, рівності, поваги до прав людини і верховенства права; інтерес до історії і культури України та інших країн, повагу до різноманітності традицій і звичаїв; усвідомлення себе громадянином України; спроможність поводитися відповідально, із дотриманням правил і норм поведінки, що діють у спільноті, долучатися до розв’язання суспільних проблем та ініціювати проекти;
життєву стійкість, здатність діяти в нових непередбачуваних обставинах, рефлексію, підтримку власного фізичного і ментального здоров’я, емпатію, готовність співпрацювати, домовлятися і мирно розв’язувати конфлікти; піклування про особистий і соціальний добробут, формування уявлень про власне майбутнє;
10) культурна компетентність, що передбачає здатність самовиражатися через різні види мистецької діяльності, прагнення пізнавати твори мистецтва і поглиблювати емоційну сферу і культурну емпатію, зберігати українську національну культурну спадщину; розуміння ролі мистецтва в житті людей; участь у культурному житті класу, школи;
11) підприємливість і фінансова грамотність, що передбачають готовність брати відповідальність за власні рішення; уміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлювати етичні цінності ефективної співпраці, благодійності і волонтерства; готовність втілювати в життя ініційовані ідеї.
9. Основою формування ключових компетентностей є досвід здобувачів освіти, їх потреби та інтереси, які мотивують до навчання, знання, уміння і ставлення, що формуються в освітньому, соціокультурному та інформаційному середовищі, у різних життєвих ситуаціях.
10. Наскрізними у всіх ключових компетентностях є такі вміння:
1) читати з розумінням, що передбачає здатність обирати текст відповідно до потреби, емоційно, інтелектуально, естетично сприймати і усвідомлювати прочитане, розуміти інформацію, передану в різний спосіб, уміння виявляти взаємозв’язки між частинами тексту і головними ідеями, висловлювати думки, пов’язані з розумінням тексту; вирізняти правдиві/істинні та неправдиві/хибні твердження, фантазію і реальність, очевидну і приховану інформацію, підкріплювати власні висновки і припущення фактами і цитатами з тексту;
2) висловлювати власну думку в усній і письмовій формі, тобто передавати власні думки, почуття, переконання словесними і несловесними засобами, дотримуючись логічної послідовності та зважаючи на мету та учасників комунікації; усвідомлювати цінність власної позиції і позицій інших осіб; сприймати думки інших осіб, визначати спільні позиції та підкреслювати їх у власних висловленнях;
3) критично і системно мислити, що виявляється у вмінні визначати характерні ознаки явищ, подій, ідей, взаємозв’язків між ними; зважати на протилежні думки, порівнювати та оцінювати інформацію, розрізняти факти і судження; висловлюючи свою позицію, надавати її обґрунтування; ставити запитання і знаходити відповіді для підтвердження чи спростування припущень щодо правдивості інформації;
4) логічно обґрунтовувати позицію на рівні, що передбачає здатність висловлювати послідовні, несуперечливі, обґрунтовані міркування у вигляді суджень і висновків, що є виявом власного ставлення до подій, явищ і процесів;
5) діяти творчо, що передбачає застосування креативності в різних життєвих ситуаціях; генерувати нові ідеї, доброчесно доопрацьовувати ідеї інших осіб, застосовувати власні знання і досвід для створення нових об’єктів, випробовувати ідеї/об’єкти без страху помилитися і бути готовим сприймати зворотну інформацію щодо своїх ідей;
6) виявляти ініціативу, що передбачає пошук власних способів досягнення цілей, пропонування рішень для розв’язання проблем, активну участь у різних видах діяльності, прагнення до лідерства, уміння брати на себе відповідальність;
7) конструктивно керувати емоціями, що передбачає здатність розпізнавати власні емоції та емоційний стан інших осіб, сприймати емоції без осуду, адекватно реагувати на конфліктні ситуації, розуміти різні вияви емоцій, виявляти емоції в безпечний і соціально прийнятний спосіб;
8) оцінювати ризики, що передбачає вміння виявляти причиново-наслідкові зв’язки в життєвих ситуаціях, передбачати можливі бажані і небажані наслідки будь-яких дій, діяти відповідно до правил для мінімізації ризиків;
9) приймати рішення, що передбачає здатність обирати способи ефективного розв’язання проблем на основі розуміння причин та обставин, які призводять до їх виникнення; прогнозувати різні варіанти розвитку подій і приймати відповідні рішення;
10) розв’язувати проблеми, що передбачає вміння аналізувати проблемні ситуації, висувати припущення, практично перевіряти та обґрунтовувати їх, використовувати досвід і доступну інформацію; виконувати найпростіші перетворення за потреби, презентувати і аргументувати рішення;
11) співпрацювати з іншими особами, що передбачає вміння налагоджувати взаємодію, домовлятися, шукаючи спільні позиції і враховуючи різні думки інших осіб, працювати в команді, приймаючи різні ролі і дотримуючись установлених правил; за потреби допомагати іншим особам і заохочувати їх до досягнення спільної мети.
Результати процесу формування компетентностей повинні враховувати індивідуальні особливості психофізичного розвитку здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, зокрема інтелектуального та мовленнєвого розвитку, та сформованих практичних навичок.
11. Вимоги до результатів навчання здобувачів освіти визначено за такими освітніми галузями:
соціальна і здоров’язбережувальна;
12. Для кожної освітньої галузі визначено:
компетентнісний потенціал, що окреслює здатність кожної освітньої галузі формувати всі ключові компетентності через розвиток умінь, ставлень і базові знання;
обов’язкові результати навчання здобувачів освіти;
кількість навчальних годин за циклами навчання (1-2, 3-4 класи).
13. Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів освіти складаються з таких компонентів:
групи результатів навчання, що об’єднують споріднені загальні результати навчання в рамках кожної освітньої галузі;
загальні результати навчання, що є єдиними для всіх рівнів загальної середньої освіти і розкривають компетентнісний потенціал кожної освітньої галузі;
конкретні результати навчання, що визначають підсумок навчального поступу здобувачів освіти за освітніми циклами;
орієнтири для оцінювання, на основі яких визначають рівень досягнення здобувачами освіти результатів навчання на завершення відповідного циклу.
14. Обов’язкові результати навчання здобувачів освіти позначено індексами, які означають:
скорочений буквений запис - освітню галузь, до якої належить обов’язковий результат навчання;
цифру на початку індексу - порядковий номер року навчання, на завершення якого очікується досягнення обов’язкового результату навчання;
першу цифру після буквеного запису до крапки - номер групи результатів навчання;
цифру після крапки - номер загального результату навчання;
наступну цифру - номер конкретного результату;
останню цифру - номер орієнтира для оцінювання відповідного результату навчання.
15. Метою мовно-літературної освітньої галузі є розвиток у здобувачів освіти ключових компетентностей вільного володіння державною мовою, здатності спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами у взаємозв’язку з культурною та іншими ключовими компетентностями для успішного навчання протягом життя, духовного, культурного і національного самовираження в особистому і суспільному житті, міжкультурному діалозі, збагачення емоційного і естетичного досвіду, мовленнєвої творчості.
Компетентнісний потенціал і базові знання мовно-літературної освітньої галузі зазначені в додатку 1.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мовно-літературної освітньої галузі (українська мова та читання для класів (груп) з українською мовою навчання) зазначені в додатку 2 і передбачають, що здобувач освіти:
взаємодіє з іншими особами усно, сприймає і використовує інформацію для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях;
сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, медіатекстах і використовує її для збагачення власного досвіду;
висловлює думки, почуття і ставлення, взаємодіє з іншими особами письмово та в режимі реального часу, дотримується норм літературної мови;
досліджує індивідуальне мовлення, використовує мову для власної творчості, спостерігає за мовними явищами, аналізує їх.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мовно-літературної освітньої галузі (українська мова та читання для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини), якщо мови корінного народу або національної меншини не належать до групи слов’янських мов, зазначено в додатку 3.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мовно-літературної освітньої галузі (українська жестова мова) зазначені в додатку 4 і передбачають, що здобувач освіти:
взаємодіє з жестомовними особами, сприймає, розуміє і використовує природне жестове мовлення для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях;
досліджує жестомовні явища і культуру жестомовного спілкування, дотримується норм української жестової мови.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мовно-літературної освітньої галузі (мова і література корінного народу або національної меншини для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини) зазначено в додатку 5.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мовно-літературної освітньої галузі (іншомовна освіта) зазначені в додатку 6 і передбачають, що здобувач освіти:
сприймає усну, аудіовізуальну інформацію і письмові тексти іноземною мовою в умовах безпосереднього та опосередкованого міжкультурного спілкування;
взаємодіє з іншими особами в усній і письмовій формі та в режимі реального часу засобами іноземної мови;
надає інформацію, висловлює думки, почуття і ставлення іноземною мовою.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мовно-літературної освітньої галузі (іноземна жестова мова) зазначені в додатку 7 і передбачають, що здобувач освіти:
сприймає і розуміє повідомлення, передане засобами природного жестового мовлення іноземної жестової мови;
надає інформацію, виражає думки, почуття і ставлення засобами природного жестового мовлення іноземної жестової мови;
взаємодіє з іншими особами засобами природного жестового мовлення іноземної жестової мови в умовах безпосереднього та опосередкованого міжкультурного спілкування.
16. Метою математичної освітньої галузі є розвиток особистості здобувача освіти через формування математичної компетентності у взаємозв’язку з іншими ключовими компетентностями для подальшого успішного навчання і життя, що передбачає засвоєння системи знань, формування обчислювальних навичок, умінь розв’язувати математичні та практичні задачі; розвиток мислення і особистісних якостей, позитивного ставлення до математики, інтересу до її вивчення.
Компетентнісний потенціал і базові знання математичної освітньої галузі зазначені в додатку 8.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з математичної освітньої галузі зазначені в додатку 9 і передбачають, що здобувач освіти:
досліджує ситуації, створює математичні моделі, розробляє плани дій для розв’язування проблемних ситуацій;
розв’язує математичні задачі, використовує досвід математичної діяльності для пізнання навколишнього світу;
критично оцінює та інтерпретує процес і результат розв’язування проблемних ситуацій.
17. Метою природничої освітньої галузі є розвиток особистості здобувача освіти, який набуває досвіду дослідження природи, виявляє допитливість, ставить запитання і шукає на них відповіді, розуміє значення природничих наук, техніки і технологій у власному житті, відповідально поводиться в природі і пояснює можливі наслідки своєї діяльності.
Компетентнісний потенціал і базові знання природничої освітньої галузі зазначені в додатку 10.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з природничої освітньої галузі зазначені в додатку 11 і передбачають, що здобувач освіти:
пізнає світ природи засобами наукового дослідження;
опрацьовує інформацію природничого змісту, представляє її в різних формах;
усвідомлює розмаїття природи, взаємозв’язки її об’єктів і явищ, розуміє значення природничих наук, техніки і технологій в житті людини, відповідально поводиться в природі;
розвиває допитливість, набуває досвіду розв’язання проблем природничого змісту (індивідуально та у співпраці з іншими особами).
18. Метою технологічної освітньої галузі є розвиток у здобувачів освіти ключових компетентностей, здатності до зміни навколишнього світу без заподіяння йому шкоди з використанням засобів традиційних та сучасних технологій самостійно або у співпраці, для власної самореалізації, культурного і національного самовираження.
Компетентнісний потенціал і базові знання технологічної освітньої галузі зазначені в додатку 12.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з технологічної освітньої галузі зазначені в додатку 13 і передбачають, що здобувач освіти:
практично і творчо застосовує традиційні і сучасні ремесла;
ефективно використовує матеріали, дбаючи про навколишній світ;
дбає про власний побут, задоволення власних потреб і потреб інших осіб.
19. Метою інформатичної освітньої галузі є формування у здобувачів освіти креативності, навичок логічного і алгоритмічного мислення, здатності доцільно і безпечно використовувати цифрові інструменти і технології для розв’язання навчальних завдань, особистого розвитку, комунікації і співпраці.
Компетентнісний потенціал і базові знання інформатичної освітньої галузі зазначені в додатку 14.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з інформатичної освітньої галузі зазначені в додатку 15 і передбачають, що здобувач освіти:
знаходить, подає, перетворює, аналізує, узагальнює і систематизує дані, критично оцінює інформацію для розв’язання навчальних задач і вирішення життєвих ситуацій;
створює інформаційні продукти і програми для ефективного розв’язання навчальних задач і вирішення життєвих ситуацій, творчого самовираження індивідуально та у співпраці з іншими особами за допомогою цифрових пристроїв чи без них;
організовує та усвідомлено використовує цифрові середовища для доступу до інформації, спілкування і співпраці як творця та/або споживача;
усвідомлює результати використання інформаційних технологій для себе, навколишнього середовища і сталого розвитку суспільства, дотримується етичних і правових норм інформаційної взаємодії.
20. Метою соціальної і здоров’язбережувальної освітньої галузі є розвиток особистості здобувача освіти, який здатний до самоусвідомлення, гармонійної соціальної і міжособистісної взаємодії, самозарадності, дбає про безпеку, піклується про здоров’я, виявляє підприємливість і доброчинність для забезпечення власного і суспільного добробуту.
Компетентнісний потенціал і базові знання соціальної і здоров’язбережувальної освітньої галузі зазначені в додатку 16.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти із соціальної і здоров’язбережувальної освітньої галузі зазначені в додатку 17 і передбачають, що здобувач освіти:
діє відповідально, реагує на діяльність, яка становить загрозу для добробуту власного та інших осіб;
визначає альтернативи, прогнозує наслідки, вирішує з користю для власної безпеки і безпеки інших осіб;
робить аргументований вибір на користь піклування про здоров’я, здорового способу життя, аналізує та оцінює наслідки і ризики для добробуту;
виявляє підприємливість, уміння вчитися, доброчинність, етично поводиться, дбає про соціальний та особистісний розвиток.
21. Метою громадянської та історичної освітньої галузі є розвиток особистості здобувачів освіти через усвідомлення зв’язків між минулим і теперішнім, розуміння важливості історичних знань про Україну і світ для формування власного і суспільного добробуту, відчуття належності до європейської спільноти, української політичної нації, її суспільно-державних і духовно-моральних цінностей; розвиток громадянської свідомості і відповідальності, поваги до демократичних цінностей, верховенства права, прав людини; прагнення долучатися до проектів на користь спільноти та України та ініціювати їх.
Компетентнісний потенціал і базові знання громадянської та історичної освітньої галузі зазначені в додатку 18.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з громадянської та історичної освітньої галузі зазначені в додатку 19 і передбачають, що здобувач освіти:
орієнтується в історичному часі, встановлює причиново-наслідкові зв’язки між подіями, явищами і процесами, діяльністю людей та її результатами в часі, виявляє зміни і тяглості в житті суспільства;
орієнтується в соціально-історичному просторі, виявляє взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і навколишнього середовища;
мислить критично, працює з різними джерелами інформації і формулює історично обґрунтовані запитання;
мислить системно, виявляє взаємопов’язаності, взаємозалежності та взаємовплив історичних подій, явищ, процесів, постатей у контексті відповідних епох; розуміє множинність трактувань минулого і сучасного та зіставляє їх інтерпретації;
усвідомлює власну гідність, діє з урахуванням власних прав і свободи, поважає права та гідність інших осіб, виявляє толерантність, протидіє проявам дискримінації і нерівного ставлення;
дотримується демократичних принципів, конструктивно взаємодіє з друзями, спільнотою закладу освіти, місцевою громадою і суспільством загалом, долучається до розв’язання локальних, загальнонаціональних і глобальних проблем.
22. Метою мистецької освітньої галузі є цілісний художній розвиток особистості, розкриття її креативного потенціалу, внутрішньої мотивації до самовираження; формування ключових компетентностей, особистісних цінностей, національної ідентичності, патріотизму, життєвої стійкості; осмислення себе і світу через пізнання мистецтва.
Компетентнісний потенціал і базові знання мистецької освітньої галузі зазначені в додатку 20.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з мистецької освітньої галузі зазначені в додатку 21 і передбачають, що здобувач освіти:
пізнає різні види мистецтва, виявляє художнє мислення;
провадить художньо-творчу діяльність і культурно-мистецьку комунікацію;
виявляє емоційний досвід, естетичне ставлення до мистецтва і життя.
23. Метою освітньої галузі фізичної культури є формування ключових компетентностей, загальнолюдських цінностей і стійкої мотивації здобувачів освіти до занять фізичною культурою і спортом для забезпечення гармонійного фізичного розвитку, підвищення функціональних можливостей організму, вдосконалення життєво необхідних рухових умінь і навичок.
Компетентнісний потенціал і базові знання освітньої галузі фізичної культури зазначені в додатку 22.
Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів початкової освіти з освітньої галузі фізичної культури зазначені в додатку 23 і передбачають, що здобувач освіти:
усвідомлює значення фізичних вправ для гартування характеру, самовираження та соціальної взаємодії;
займається фізичною культурою і спортом; оволодіває руховими вміннями і навичками, використовує їх у різних життєвих ситуаціях;
усвідомлює значення фізичних вправ для здоров’я та емоційного задоволення.
24. Загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти, його розподіл між роками навчання, освітніми галузями, обов’язковим і вибірковим освітніми компонентами визначено в базовому навчальному плані.
Для учнів з особливими освітніми потребами, які здобувають початкову освіту у спеціальних закладах загальної середньої освіти та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти, базовий навчальний план визначає кількість годин для проведення корекційно-розвиткової роботи.
25. На підставі базового навчального плану розробляють типові навчальні плани як складові частини типової освітньої програми, що містять орієнтовний перелік навчальних предметів, інтегрованих курсів, формування змісту яких може бути здійснено через упорядкування в логічній послідовності результатів навчання кількох інтегрованих освітніх галузей, однієї освітньої галузі або її окремих складників.
26. У базовому навчальному плані (додаток 24) наведено розподіл загального обсягу навчального навантаження здобувачів освіти за класами (роками навчання) та освітніми галузями для:
1) закладів загальної середньої освіти, зокрема:
класів (груп) з українською мовою навчання;
класів (груп) із навчанням мовою корінного народу або національної меншини;
класів (груп) з українською мовою навчання і вивченням мови корінного народу або національної меншини;
класів (груп) з українознавчим компонентом;
2) спеціальних закладів загальної середньої освіти та спеціальних класів закладів загальної середньої освіти, зокрема:
класів з українською мовою навчання;
класів із навчанням мовою корінного народу або національної меншини.
27. Заклади загальної середньої освіти, у яких є класи (групи) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини, самостійно здійснюють розподіл навчального навантаження між мовою корінного народу або національної меншини та іноземною мовою, відображаючи це в навчальному плані. Українська мова як державна в таких закладах вивчається за навчальними програмами, які враховують мовну підготовку здобувачів освіти (освітні потреби/рівень здобувачів освіти щодо опанування державної мови), спорідненість між рідною і державною мовами.
28. На підставі базового навчального плану може здійснюватися повна або часткова інтеграція різних освітніх галузей, що відображається в типовій освітній програмі, освітній програмі закладу освіти. У процесі інтеграції кількість навчальних годин, передбачених на вивчення кожної освітньої галузі, перерозподіляють таким чином, що їх сумарне значення не зменшується. Зміст освітніх галузей інтегрується в різній комбінації компонентів, утворюючи інтегровані предмети і курси, перелік і назви яких зазначають у типовій освітній програмі, освітній програмі закладу освіти.
Заклади загальної середньої освіти, у яких є класи (групи) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини, для реалізації мовно-літературної освітньої галузі можуть використовувати години навчального навантаження, передбачені базовим навчальним планом для перерозподілу між освітніми компонентами освітніх галузей, курсів за вибором, проектної діяльності, проведення індивідуальних консультацій і групових занять, зокрема з подолання освітніх втрат.
29. Вилучення з базового навчального плану будь-якої з освітніх галузей є неприпустимим, оскільки порушує цілісність початкової освіти і наступність з базовою середньою освітою.
У базовому навчальному плані для спеціальних закладів (класів) передбачено години на проведення корекційно-розвиткової роботи, напрями і змістове наповнення якої визначають з урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Кожна освітня галузь передбачає обов’язкову корекційно-розвиткову роботу.
Години навчального навантаження базового навчального плану, призначені для перерозподілу між освітніми компонентами освітніх галузей, курсів за вибором, проектної діяльності, проведення індивідуальних консультацій і групових занять, зокрема з подолання освітніх втрат, заклад загальної середньої освіти розподіляє самостійно, ураховуючи особливості організації освітнього процесу та індивідуальні освітні потреби здобувачів освіти, і відображає в освітній програмі закладу освіти. Варіативність змісту початкової освіти забезпечується також шляхом запровадження резервного часу в освітній програмі закладу освіти, що сприяє, зокрема, задоволенню освітніх потреб здобувачів освіти, подоланню освітніх втрат, розвитку наскрізних умінь.
30. Оцінювання відповідності результатів навчання здобувачів освіти, які завершили здобуття початкової освіти, вимогам цього Державного стандарту здійснюється шляхом державної підсумкової атестації відповідно до законодавства.
{Додатки 1-24 до Державного стандарту}
ЗАКОН УКРАЇНИ |
Про повну загальну середню освіту
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
Про повну загальну середню освіту
Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
1. Для цілей цього Закону наведені терміни вживаються в такому значенні:
1) безпечне освітнє середовище - сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпеки харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин;
2) державні стандарти повної загальної середньої освіти (далі - державні стандарти) - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов’язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти;
3) доступність повної загальної середньої освіти - сукупність умов, що сприяють задоволенню освітніх потреб осіб та забезпечують кожній особі можливість здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів, у тому числі наявність достатньої кількості закладів освіти, що забезпечують безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти, відсутність дискримінації за будь-якою ознакою чи обставиною, надання учням підтримки в освітньому процесі;
4) заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
5) заклад освіти, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти), - заклад загальної середньої освіти або заклад професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, що провадить освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
6) засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника;
7) модельна навчальна програма - документ, що визначає орієнтовну послідовність досягнення очікуваних результатів навчання учнів, зміст навчального предмета (інтегрованого курсу) та види навчальної діяльності учнів, рекомендований для використання в освітньому процесі в порядку, визначеному законодавством;
8) навчальна програма - документ, що визначає послідовність досягнення результатів навчання учнів з навчального предмета (інтегрованого курсу), опис його змісту та видів навчальної діяльності учнів із зазначенням орієнтовної кількості годин, необхідних на їх провадження, та затверджується педагогічною радою закладу освіти;
9) освітня програма закладу освіти - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, спланованих та організованих закладом освіти для досягнення учнями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання, який розробляється і затверджується відповідно до цього Закону;
10) пансіон - структурний підрозділ закладу освіти, що забезпечує проживання та утримання учнів відповідно до законодавства;
11) педагогічна інтернатура - система заходів, спрямованих на підтримку педагогічного працівника закладу освіти, призначеного на посаду вперше, у провадженні ним педагогічної діяльності та набутті (вдосконаленні) його фахової майстерності;
12) повна загальна середня освіта - систематизована та передбачена відповідними державними стандартами сукупність результатів навчання і компетентностей, здобутих особою на рівнях початкової, базової середньої та профільної середньої освіти;
13) стандарт спеціалізованої освіти - документ, що містить вимоги до компетентностей та результатів навчання, яких мають досягти учні закладів спеціалізованої освіти за мистецьким, спортивним, військовим чи науковим спрямуванням з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів;
14) територіальна доступність - сукупність умов, що сприяють забезпеченню права дитини на здобуття якісної повної загальної середньої освіти за кошти державного та місцевого бюджетів у найбільш доступному і наближеному до її місця проживання закладі освіти;
15) територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (її частина, окремі будинки), визначена і закріплена відповідним органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом за закладом освіти для забезпечення права кожної дитини, яка проживає на цій території, на здобуття початкової та/або базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця проживання дитини закладі освіти;
16) типова освітня програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, які забезпечують досягнення учнями результатів навчання, визначених державним стандартом (стандартом спеціалізованої освіти) для відповідного рівня повної загальної середньої освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти);
17) типовий навчальний план - складник типової освітньої програми, що визначає загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в навчальних годинах), його рекомендований розподіл за роками навчання між навчальними предметами (інтегрованими курсами), обов’язковими для вивчення, послідовність їх вивчення, а також кількість годин на вивчення вибіркових освітніх компонентів, зокрема, навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів;
18) учні - особи, зараховані до закладу загальної середньої, професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту;
19) цикл освітнього процесу - складова рівня повної загальної середньої освіти, що враховує спільні вікові особливості розвитку учнів в організації їх навчальної діяльності (освітнього процесу) та під час формування змісту освіти;
20) якість повної загальної середньої освіти - відповідність результатів навчання, здобутих учнем на відповідних рівнях повної загальної середньої освіти, державним стандартам;
21) якість освітньої діяльності - рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної повної загальної середньої освіти на кожному рівні та відповідає вимогам, встановленим законодавством.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про освіту" та інших законах.
3. Положення цього Закону стосовно батьків поширюються також на інших законних представників учнів. Батьки, інші законні представники учнів реалізують відповідні положення цього Закону стосовно осіб, які не досягли повноліття, а також відповідно до законодавства стосовно осіб, дієздатність яких обмежена.
Стаття 2. Законодавство України про загальну середню освіту та його основні завдання
1. Законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
2. Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:
регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації права особи на повну загальну середню освіту;
забезпечення права особи на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти;
забезпечення обов’язковості здобуття громадянами України повної загальної середньої освіти;
забезпечення якості повної загальної середньої освіти та якості освітньої діяльності;
визначення структури та змісту повної загальної середньої освіти;
визначення органів управління у сфері загальної середньої освіти та їх повноважень;
визначення прав та обов’язків учасників освітнього процесу;
встановлення відповідальності за порушення законодавства України про загальну середню освіту.
Стаття 3. Система загальної середньої освіти
1. Система загальної середньої освіти складається із змісту повної загальної середньої освіти на кожному її рівні, мережі закладів освіти, учасників освітнього процесу, кадрового, фінансового, науково-методичного, ресурсного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері загальної середньої освіти.
2. Система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення:
всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
формування в учнів компетентностей, визначених Законом України "Про освіту" та державними стандартами.
3. Державна політика та освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти ґрунтуються на засадах та принципах, визначених Законом України "Про освіту".
Стаття 4. Рівні, строки та форми здобуття повної загальної середньої освіти
1. Повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:
початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти;
базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;
профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.
початкова освіта здобувається протягом чотирьох років;
базова середня освіта здобувається протягом п’яти років;
профільна середня освіта здобувається протягом трьох років.
Тривалість здобуття повної загальної середньої освіти на кожному її рівні може бути змінена (подовжена або скорочена) залежно від форми здобуття освіти, результатів навчання та/або індивідуальної освітньої траєкторії учня.
Тривалість здобуття повної загальної середньої освіти на кожному її рівні особами з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. Повна загальна середня освіта може здобуватися за очною (денною), дистанційною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою) формами чи формою педагогічного патронажу, а також за очною (вечірньою), заочною формами (на рівнях базової та профільної середньої освіти). Профільна середня освіта професійного спрямування може здобуватися за дуальною формою здобуття освіти.
Положення про форми здобуття повної загальної середньої освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 5. Мова освіти в закладах загальної середньої освіти
1. Мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.
2. Кожному учневі гарантується право на здобуття повної загальної середньої освіти державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах освіти, що забезпечується шляхом організації викладання всіх навчальних предметів (інтегрованих курсів) державною мовою, крім випадків, визначених цим Законом.
3. Особам, які належать до корінних народів або національних меншин України, гарантується і забезпечується право вивчати мову відповідного корінного народу або національної меншини в державних, комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
4. Особи, які належать до корінних народів України, мають право здобувати повну загальну середню освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою.
5. Особи, які належать до національних меншин України, мають право здобувати початкову освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою.
6. Особи, які належать до національних меншин України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання відповідними мовами в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти, можуть здобувати:
базову середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури та історії України, які вивчаються державною мовою;
профільну середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури, історії України та захисту України, які вивчаються державною мовою.
Перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів) для вивчення державною мовою у класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, може бути розширений за рішенням закладу освіти.
Особи, які належать до інших національних меншин України, здобувають у державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80 відсотків річного обсягу навчального часу.
Перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), що вивчаються державною мовою і мовою національної меншини, визначається освітньою програмою закладу освіти згідно з вимогами державних стандартів та з урахуванням особливостей мовного середовища і положень абзаців другого - четвертого цієї частини.
7. Право на навчання мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою реалізується в окремих класах з навчанням відповідною мовою, що відкриваються відповідно до вимог цього Закону.
8. Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання українською жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.
9. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати викладання одного чи декількох навчальних предметів (інтегрованих курсів) поряд із державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
10. Приватні заклади освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім закладів освіти, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити опанування учнями державної мови відповідно до державних стандартів.
11. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів загальної середньої освіти, в яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.
Розділ II
ДОСТУПНІСТЬ ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 6. Право на здобуття повної загальної середньої освіти
1. В Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти.
3. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя.
Про повну загальну середню освіту
Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
1. Для цілей цього Закону наведені терміни вживаються в такому значенні:
1) безпечне освітнє середовище - сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпеки харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин;
2) державні стандарти повної загальної середньої освіти (далі - державні стандарти) - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов’язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти;
3) доступність повної загальної середньої освіти - сукупність умов, що сприяють задоволенню освітніх потреб осіб та забезпечують кожній особі можливість здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів, у тому числі наявність достатньої кількості закладів освіти, що забезпечують безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти, відсутність дискримінації за будь-якою ознакою чи обставиною, надання учням підтримки в освітньому процесі;
4) заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
5) заклад освіти, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти), - заклад загальної середньої освіти або заклад професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, що провадить освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
6) засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника;
7) модельна навчальна програма - документ, що визначає орієнтовну послідовність досягнення очікуваних результатів навчання учнів, зміст навчального предмета (інтегрованого курсу) та види навчальної діяльності учнів, рекомендований для використання в освітньому процесі в порядку, визначеному законодавством;
8) навчальна програма - документ, що визначає послідовність досягнення результатів навчання учнів з навчального предмета (інтегрованого курсу), опис його змісту та видів навчальної діяльності учнів із зазначенням орієнтовної кількості годин, необхідних на їх провадження, та затверджується педагогічною радою закладу освіти;
9) освітня програма закладу освіти - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, спланованих та організованих закладом освіти для досягнення учнями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання, який розробляється і затверджується відповідно до цього Закону;
10) пансіон - структурний підрозділ закладу освіти, що забезпечує проживання та утримання учнів відповідно до законодавства;
11) педагогічна інтернатура - система заходів, спрямованих на підтримку педагогічного працівника закладу освіти, призначеного на посаду вперше, у провадженні ним педагогічної діяльності та набутті (вдосконаленні) його фахової майстерності;
12) повна загальна середня освіта - систематизована та передбачена відповідними державними стандартами сукупність результатів навчання і компетентностей, здобутих особою на рівнях початкової, базової середньої та профільної середньої освіти;
13) стандарт спеціалізованої освіти - документ, що містить вимоги до компетентностей та результатів навчання, яких мають досягти учні закладів спеціалізованої освіти за мистецьким, спортивним, військовим чи науковим спрямуванням з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів;
14) територіальна доступність - сукупність умов, що сприяють забезпеченню права дитини на здобуття якісної повної загальної середньої освіти за кошти державного та місцевого бюджетів у найбільш доступному і наближеному до її місця проживання закладі освіти;
15) територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (її частина, окремі будинки), визначена і закріплена відповідним органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом за закладом освіти для забезпечення права кожної дитини, яка проживає на цій території, на здобуття початкової та/або базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця проживання дитини закладі освіти;
16) типова освітня програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, які забезпечують досягнення учнями результатів навчання, визначених державним стандартом (стандартом спеціалізованої освіти) для відповідного рівня повної загальної середньої освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти);
17) типовий навчальний план - складник типової освітньої програми, що визначає загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в навчальних годинах), його рекомендований розподіл за роками навчання між навчальними предметами (інтегрованими курсами), обов’язковими для вивчення, послідовність їх вивчення, а також кількість годин на вивчення вибіркових освітніх компонентів, зокрема, навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів;
18) учні - особи, зараховані до закладу загальної середньої, професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту;
19) цикл освітнього процесу - складова рівня повної загальної середньої освіти, що враховує спільні вікові особливості розвитку учнів в організації їх навчальної діяльності (освітнього процесу) та під час формування змісту освіти;
20) якість повної загальної середньої освіти - відповідність результатів навчання, здобутих учнем на відповідних рівнях повної загальної середньої освіти, державним стандартам;
21) якість освітньої діяльності - рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної повної загальної середньої освіти на кожному рівні та відповідає вимогам, встановленим законодавством.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про освіту" та інших законах.
3. Положення цього Закону стосовно батьків поширюються також на інших законних представників учнів. Батьки, інші законні представники учнів реалізують відповідні положення цього Закону стосовно осіб, які не досягли повноліття, а також відповідно до законодавства стосовно осіб, дієздатність яких обмежена.
Стаття 2. Законодавство України про загальну середню освіту та його основні завдання
1. Законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
2. Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:
регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації права особи на повну загальну середню освіту;
забезпечення права особи на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти;
забезпечення обов’язковості здобуття громадянами України повної загальної середньої освіти;
забезпечення якості повної загальної середньої освіти та якості освітньої діяльності;
визначення структури та змісту повної загальної середньої освіти;
визначення органів управління у сфері загальної середньої освіти та їх повноважень;
визначення прав та обов’язків учасників освітнього процесу;
встановлення відповідальності за порушення законодавства України про загальну середню освіту.
Стаття 3. Система загальної середньої освіти
1. Система загальної середньої освіти складається із змісту повної загальної середньої освіти на кожному її рівні, мережі закладів освіти, учасників освітнього процесу, кадрового, фінансового, науково-методичного, ресурсного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері загальної середньої освіти.
2. Система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення:
всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
формування в учнів компетентностей, визначених Законом України "Про освіту" та державними стандартами.
3. Державна політика та освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти ґрунтуються на засадах та принципах, визначених Законом України "Про освіту".
Стаття 4. Рівні, строки та форми здобуття повної загальної середньої освіти
1. Повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:
початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти;
базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;
профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.
початкова освіта здобувається протягом чотирьох років;
базова середня освіта здобувається протягом п’яти років;
профільна середня освіта здобувається протягом трьох років.
Тривалість здобуття повної загальної середньої освіти на кожному її рівні може бути змінена (подовжена або скорочена) залежно від форми здобуття освіти, результатів навчання та/або індивідуальної освітньої траєкторії учня.
Тривалість здобуття повної загальної середньої освіти на кожному її рівні особами з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. Повна загальна середня освіта може здобуватися за очною (денною), дистанційною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою) формами чи формою педагогічного патронажу, а також за очною (вечірньою), заочною формами (на рівнях базової та профільної середньої освіти). Профільна середня освіта професійного спрямування може здобуватися за дуальною формою здобуття освіти.
Положення про форми здобуття повної загальної середньої освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 5. Мова освіти в закладах загальної середньої освіти
1. Мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.
2. Кожному учневі гарантується право на здобуття повної загальної середньої освіти державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах освіти, що забезпечується шляхом організації викладання всіх навчальних предметів (інтегрованих курсів) державною мовою, крім випадків, визначених цим Законом.
3. Особам, які належать до корінних народів або національних меншин України, гарантується і забезпечується право вивчати мову відповідного корінного народу або національної меншини в державних, комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
4. Особи, які належать до корінних народів України, мають право здобувати повну загальну середню освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою.
5. Особи, які належать до національних меншин України, мають право здобувати початкову освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою.
6. Особи, які належать до національних меншин України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання відповідними мовами в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти, можуть здобувати:
базову середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури та історії України, які вивчаються державною мовою;
профільну середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури, історії України та захисту України, які вивчаються державною мовою.
Перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів) для вивчення державною мовою у класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, може бути розширений за рішенням закладу освіти.
Особи, які належать до інших національних меншин України, здобувають у державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80 відсотків річного обсягу навчального часу.
Перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), що вивчаються державною мовою і мовою національної меншини, визначається освітньою програмою закладу освіти згідно з вимогами державних стандартів та з урахуванням особливостей мовного середовища і положень абзаців другого - четвертого цієї частини.
7. Право на навчання мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою реалізується в окремих класах з навчанням відповідною мовою, що відкриваються відповідно до вимог цього Закону.
8. Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання українською жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.
9. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати викладання одного чи декількох навчальних предметів (інтегрованих курсів) поряд із державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
10. Приватні заклади освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім закладів освіти, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити опанування учнями державної мови відповідно до державних стандартів.
11. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів загальної середньої освіти, в яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.
Розділ II
ДОСТУПНІСТЬ ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 6. Право на здобуття повної загальної середньої освіти
1. В Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти.
3. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя.
4. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти.
5. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.
6. Громадяни України мають право на визнання результатів навчання, здобутих ними шляхом формальної та/або неформальної освіти у суб’єктів освітньої діяльності, розміщених за кордоном (крім держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом), у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7. Заборона дискримінації у сфері загальної середньої освіти
1. Не може бути обмежень у доступі до здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Право на здобуття повної загальної середньої освіти гарантується незалежно від віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
3. Встановлення актами законодавства спеціальних правил та/або вжиття заходів, що забезпечують можливість здобуття повної загальної середньої освіти, у тому числі забезпечення розумного пристосування, не вважається дискримінацією.
4. Жоден учасник освітнього процесу не повинен зазнавати жодних форм дискримінації, зокрема мати будь-які обмеження в освітньому процесі або у праві брати участь у заходах, що проводяться в закладі освіти, у тому числі на підставі надання чи ненадання благодійної допомоги закладу освіти.
Стаття 8. Забезпечення територіальної доступності
1. Територіальну доступність повної загальної середньої освіти забезпечують у межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом:
формування та утримання мережі закладів освіти, у тому числі опорних, їхніх структурних підрозділів (філій);
функціонування міжшкільних ресурсних центрів;
закріплення території обслуговування за комунальними закладами освіти (їхніми структурними підрозділами), що забезпечують здобуття початкової та/або базової середньої освіти;
підвезення учнів та педагогічних працівників до закладу освіти і у зворотному напрямку;
створення та утримання пансіонів;
сприяння запровадженню з урахуванням вибору батьків дітей або осіб, які досягли повноліття, різних форм здобуття повної загальної середньої освіти, їх забезпечення та підтримки тощо.
2. Кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).
Право дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства.
Для належного та ефективного визначення і закріплення за закладом освіти території обслуговування місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховують спроможність кожного закладу освіти і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових класів. При цьому кількість класів початкової школи має забезпечувати здобуття початкової освіти всіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу освіти.
3. Територія обслуговування не закріплюється за:
закладами загальної середньої освіти, що забезпечують здобуття виключно профільної середньої освіти;
закладами професійної, фахової передвищої та вищої освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти;
державними, приватними і корпоративними закладами освіти;
закладами спеціалізованої освіти;
спеціальними закладами загальної середньої освіти.
Територія обслуговування може не закріплюватися за закладами загальної середньої освіти, особливості освітньої діяльності яких визначені міжнародними договорами України.
4. Здобуття повної загальної середньої освіти особою, яка перебуває на стаціонарному лікуванні та/або якій надається реабілітаційна допомога в закладі охорони здоров’я, забезпечують спеціально уповноважена державна установа, заклади загальної середньої освіти, їхні філії, за якими засновниками закріплено заклади охорони здоров’я, або інші заклади освіти, їхні філії, зокрема на території закладу охорони здоров’я (за вибором батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, та за погодженням з адміністрацією закладу освіти), шляхом створення додаткових класів, визначення форми здобуття освіти, затвердження індивідуального навчального плану чи визначення іншого найбільш сприятливого для дитини способу здобуття освіти з використанням приміщень, обладнання, іншої матеріально-технічної бази відповідного закладу охорони здоров’я.
5. Підвезення до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку (до місця проживання) учнів і педагогічних працівників забезпечують органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів шкільними автобусами, у тому числі спеціально обладнаними для перевезення осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення. Підвезення іншим транспортом (у тому числі з попередньо визначеними зупинками) може здійснюватися за умови, що кількість учнів і педагогічних працівників, які потребують такого перевезення, не перевищує 8 осіб.
Стаття 9. Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти
1. Рівний доступ до здобуття повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом:
визначення правил зарахування до закладів освіти;
зарахування до початкової школи та гімназії без проведення конкурсу, крім випадків, визначених законодавством;
територіальної доступності повної загальної середньої освіти;
фінансування закладів освіти за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в обсязі, достатньому для виконання державних стандартів та ліцензійних умов;
дотримання вимог законодавства щодо доступності закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами;
викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;
використання розвиваючих засобів і методів навчання, що враховують особливі освітні потреби учнів та сприяють успішному засвоєнню змісту навчання і розвитку дитини;
навчання дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими, за допомогою найбільш прийнятних для таких дітей мов, методів і способів спілкування в освітньому середовищі (просторі), яке максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвитку, зокрема шляхом використання в освітньому процесі української жестової мови та/або абетки Брайля;
дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.
2. Зарахування дітей до закладу освіти на конкурсних засадах (проведення будь-яких заходів, спрямованих на перевірку знань, умінь, навичок чи інших компетентностей дитини) для здобуття початкової освіти забороняється, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних закладів освіти.
До комунального закладу освіти для здобуття початкової та базової середньої освіти у порядку, визначеному законодавством, обов’язково зараховуються всі діти, які:
проживають на території обслуговування закладу освіти;
є рідними братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту в цьому закладі освіти;
є дітьми працівників цього закладу освіти.
Діти з особливими освітніми потребами, які проживають на території обслуговування комунального закладу освіти, мають право на першочергове зарахування до нього у порядку, визначеному законодавством, для здобуття початкової та базової середньої освіти.
Зарахування дітей до державних, комунальних закладів освіти для здобуття базової середньої освіти може здійснюватися на конкурсних засадах, якщо це не порушує право учнів, які здобули початкову освіту в цьому закладі освіти, на продовження навчання в ньому та за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у відповідних класах.
3. Зарахування дітей до державних, комунальних і корпоративних закладів освіти для здобуття профільної середньої освіти (академічного або професійного спрямування) відбувається на конкурсних засадах. Конкурс може не проводитися, якщо кількість поданих заяв про зарахування не перевищує загальної кількості вільних місць у відповідних класах.
4. Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних і комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти визначається засновником (засновниками).
Порядки зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідній сфері.
5. Зарахування осіб до спеціальних закладів загальної середньої освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 10. Організація освітнього процесу
1. Освітній процес у закладах освіти організовується відповідно до Закону України "Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства, освітньої програми (освітніх програм) закладу освіти та спрямовується на виявлення та розвиток здібностей та обдарувань особистості, її індивідуальних здібностей, досягнення результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами.
2. На кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб.
Освітній процес організовується за такими циклами:
перший цикл початкової освіти - адаптаційно-ігровий (1-2 роки навчання);
другий цикл початкової освіти - основний (3-4 роки навчання);
перший цикл базової середньої освіти - адаптаційний (5-6 роки навчання);
другий цикл базової середньої освіти - базове предметне навчання (7-9 роки навчання);
перший цикл профільної середньої освіти - профільно-адаптаційний (10 рік навчання);
другий цикл профільної середньої освіти - профільний (11-12 роки навчання).
3. {Під час дії воєнного стану зупиняється дія положень частини третьої статті 10 - див. пункт 2-1 розілу X} Освітній процес у закладах загальної середньої освіти організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань - 1 вересня, триває не менше 175 навчальних днів і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Якщо 1 вересня припадає на вихідний день, навчальний рік розпочинається у перший за ним робочий день.
4. Структура і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом, та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, особливостей регіону тощо.
Безперервна навчальна діяльність учнів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 35 хвилин (для 1 року навчання), 40 хвилин (для 2-4 років навчання), 45 хвилин (5-12 років навчання), крім випадків, визначених законодавством.
Тривалість канікул у закладах освіти протягом навчального року не може становити менше 30 календарних днів.
1. Заклад освіти розробляє та використовує в освітній діяльності одну освітню програму на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти або наскрізну освітню програму, розроблену для декількох рівнів освіти.
Освітні програми можуть бути розроблені на основі відповідної типової освітньої програми або освітніх програм, розроблених суб’єктами освітньої діяльності, науковими установами, фізичними чи юридичними особами і затверджених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти відповідно до вимог цього Закону.
Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової освітньої програми або іншої освітньої програми, приймається педагогічною радою закладу освіти.
Освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.
2. Типова освітня програма має містити:
вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою;
загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;
перелік варіантів типових навчальних планів та модельних навчальних програм;
рекомендовані форми організації освітнього процесу;
опис інструментарію оцінювання.
3. Освітні програми, розроблені на основі типових освітніх програм, мають:
відповідати структурі типової освітньої програми та визначеним нею вимогам до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою закладу освіти;
визначати (в обсязі не меншому ніж встановлено відповідною типовою освітньою програмою) загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;
містити навчальний план, що ґрунтується на одному з варіантів типових навчальних планів відповідної типової освітньої програми і може передбачати перерозподіл годин (у визначеному типовим навчальним планом обсязі) між обов’язковими для вивчення навчальними предметами (крім державної мови) певної освітньої галузі, які можуть вивчатися окремо та/або інтегровано з іншими навчальними предметами;
містити перелік модельних навчальних програм, що використовуються закладом освіти в освітньому процесі, та/або навчальних програм, затверджених педагогічною радою, що мають містити опис результатів навчання учнів з навчальних предметів (інтегрованих курсів) в обсязі не меншому ніж встановлено відповідними модельними навчальними програмами;
опис форм організації освітнього процесу та інструментарію оцінювання.
Освітня програма закладу освіти може містити інші складники, що враховують специфіку та особливості освітньої діяльності закладу освіти.
4. Освітня програма, розроблена не на основі типової освітньої програми, підлягає затвердженню центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти за результатами експертизи, тривалість якої відповідає тривалості найдовшого з циклів освіти, що охоплюються такою освітньою програмою, але не може перевищувати три роки, та яка проводиться у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
5. Не можуть бути затверджені та використовуватися освітні програми, що не передбачають досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами.
6. На основі визначеного в освітній програмі закладу освіти навчального плану педагогічна рада складає, а його керівник затверджує річний навчальний план (один або декілька), в якому конкретизується перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), обов’язкових для вивчення, вибіркових (за вибором учнів) освітніх компонентів, зокрема, навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів, та кількість навчальних годин на тиждень (та/або кількість годин на навчальний рік).
7. Державні та комунальні заклади освіти реалізують освітні програми за кошти державного, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовувати чи забезпечувати (повністю або частково) свої освітні програми за кошти батьків та/або учнів.
Освітні програми приватних та корпоративних закладів освіти можуть містити (за рахунок власних надходжень) збільшену кількість навчальних предметів (інтегрованих курсів) та/або навчальних годин порівняно з відповідними типовими освітніми програмами, за умови дотримання вимог санітарного законодавства.
Стаття 12. Формування класів (груп) у закладах загальної середньої освіти
1. З метою належної організації освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти формуються класи та/або групи, у тому числі спеціальні, інклюзивні, з дистанційною, вечірньою формою здобуття освіти, з навчанням мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою.
У разі звернення батьків дитини з особливими освітніми потребами інклюзивний клас утворюється в обов’язковому порядку.
Спеціальний клас утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом.
Порядок утворення та умови функціонування спеціальних класів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Класи з навчанням мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою відкриваються за наявності достатньої кількості заяв батьків чи осіб, які досягли повноліття, що належать до відповідного корінного народу чи національної меншини України, згідно з частиною другою цієї статті.
2. {Під час дії воєнного стану зупиняється дія положень частини другої статті 12 - див. пункт 2-1 розілу X} Кількість учнів у класі (наповнюваність класу) державного, комунального закладу освіти не може становити менше 5 учнів та більше:
24 учнів, які здобувають початкову освіту;
30 учнів, які здобувають базову чи профільну середню освіту.
У разі якщо кількість учнів не дозволяє утворити клас, учні можуть продовжити навчання в цьому закладі освіти за однією з інших (крім очної) форм здобуття повної загальної середньої освіти або в іншому закладі освіти із забезпеченням територіальної доступності. Зменшення кількості учнів у класі протягом навчального року не є підставою для припинення функціонування цього класу до закінчення навчального року.
3. Кількість учнів у навчальних приміщеннях закладів освіти має відповідати вимогам санітарного законодавства та не може порушувати права учнів (педагогічних працівників) на належні, безпечні та здорові умови навчання (праці).
4. Наповнюваність класів (груп) у спеціальних закладах загальної середньої освіти визначається положеннями про такі заклади освіти. Наповнюваність спеціальних класів (груп) у закладах загальної середньої освіти має відповідати нормам наповнюваності класів (груп) у спеціальних закладах загальної середньої освіти.
5. {Під час дії воєнного стану зупиняється дія положень частини п'ятої статті 12 - див. пункт 2-1 розілу X} Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть навчатися в одному з’єднаному класі (класі-комплекті) або в різних класах. Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до державного стандарту початкової освіти.
Гранична наповнюваність таких класів-комплектів становить не менше п’яти та не більше дванадцяти осіб.
Положення про з’єднаний клас (клас-комплект) початкової школи затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
6. З метою забезпечення належної якості вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) клас державного, комунального закладу освіти може ділитися не більш як на три групи з кількістю учнів не менше восьми осіб. Порядок поділу класів на групи під час вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) у державних, комунальних закладах освіти встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок поділу класів на групи та інші умови організації освітнього процесу в державних, комунальних закладах спеціалізованої освіти визначаються положеннями про них, затвердженими в установленому порядку.
7. Для вивчення навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів, у тому числі вибіркових, можуть формуватися та функціонувати міжкласні групи, що включатимуть учнів різних класів одного або різних років навчання.
8. Учні розподіляються між класами (групами) керівником закладу освіти.
9. За письмовими зверненнями батьків учнів керівник закладу загальної середньої освіти приймає рішення про утворення групи (груп) подовженого дня, у тому числі інклюзивної та/або спеціальної, фінансування якої (яких) здійснюється за кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством.
Порядок утворення та організації діяльності груп подовженого дня у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 13. Переведення учнів на наступний рік навчання в закладі освіти
1. Учні переводяться на наступний рік навчання після завершення навчального року, крім випадків, визначених законодавством.
Рішення про переведення учнів, які здобувають освіту за сімейною (домашньою) формою здобуття освіти, приймається з урахуванням результатів навчання.
2. Учні, які здобули початкову освіту та/або базову середню освіту та продовжують навчання у тому самому закладі освіти, переводяться на наступний рік навчання в порядку, визначеному законодавством.
3. Порядок переведення учнів на наступний рік навчання затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядки переведення учнів на наступний рік навчання в закладах спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.
Стаття 14. Забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учня
1. Індивідуальна освітня траєкторія учня формується шляхом визначення власних освітніх цілей, а також вибору суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними:
форм здобуття загальної середньої освіти;
навчальних предметів (інтегрованих курсів), інших освітніх компонентів, у тому числі вибіркових, і рівнів їх складності;
форм організації освітнього процесу, методів, засобів навчання;
темпів засвоєння освітньої програми та/або послідовності вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів).
2. Індивідуальна освітня траєкторія учня реалізується з урахуванням необхідних для цього ресурсів, наявних у закладу (закладів) освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, зокрема тих, що забезпечують здобуття освіти за мережевою формою здобуття освіти. Індивідуальна освітня траєкторія учня реалізується на підставі індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану, що розробляється педагогічними працівниками у взаємодії з учнем та/або його батьками, схвалюється педагогічною радою закладу освіти, затверджується його керівником та підписується батьками.
Індивідуальний навчальний план учня має забезпечувати виконання ним освітньої програми закладу освіти та передбачати його участь у контрольних заходах, а також у разі необхідності враховує особливі освітні потреби учня, визначені за результатами комплексної психолого-педагогічної оцінки його розвитку.
Індивідуальний навчальний план може визначати відмінні від визначених освітньою програмою закладу освіти послідовність, форму і темп засвоєння учнем освітніх компонентів.
У разі здобуття освіти за екстернатною формою та формою педагогічного патронажу індивідуальний навчальний план складається в обов’язковому порядку, а у разі здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою - за бажанням учня та/або його батьків.
3. Питання спроможності закладу освіти забезпечити реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії та розроблення індивідуального навчального плану розглядається педагогічною радою на підставі поданої батьками дитини чи особою, яка досягла повноліття, письмової заяви (крім осіб з особливими освітніми потребами). Заява, зокрема, має містити обґрунтовані причини та сформульовані пропозиції щодо особливостей засвоєння освітньої програми закладу освіти (її окремих освітніх компонентів). Відмову в задоволенні реалізації індивідуальної освітньої траєкторії в закладі освіти та розробленні індивідуального навчального плану може бути оскаржено до керівника та/або засновника закладу освіти або уповноваженого ним органу відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
4. Учень має право на визнання закладом освіти результатів його навчання, передбачених освітньою програмою закладу освіти, що були здобуті ним шляхом неформальної та/або інформальної освіти.
Визнання таких результатів навчання учня здійснюється шляхом їх річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації, що проводяться на загальних засадах, визначених для очної або екстернатної форми здобуття загальної середньої освіти.
Результати навчання учня, здобуті ним шляхом формальної освіти в інших суб’єктів освітньої діяльності, не потребують їх окремого визнання закладом освіти.
5. За результатами річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації учня, який навчається за індивідуальною формою здобуття загальної середньої освіти, педагогічна рада приймає рішення про продовження здобуття ним загальної середньої освіти, у тому числі з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), за однією з індивідуальних форм її здобуття чи переведення такого учня на одну з обраних ним або його батьками інституційних форм здобуття освіти.
1. Виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти і має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях Українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини і громадянина, принципах, визначених Законом України "Про освіту", та спрямовуватися на формування:
відповідальних та чесних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якою ознакою;
патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, нематеріальної культурної спадщини Українського народу, усвідомленого обов’язку захищати у разі потреби суверенітет і територіальну цілісність України;
усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та порушень академічної доброчесності;
громадянської культури та культури демократії;
культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;
прагнення до утвердження довіри, взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
почуттів доброти, милосердя, толерантності, турботи, справедливості, шанобливого ставлення до сім’ї, відповідальності за свої дії;
культури свободи та самодисципліни, відповідальності за своє життя, сміливості та реалізації творчого потенціалу як невід’ємних складників становлення особистості.
2. Єдність навчання, виховання і розвитку учнів забезпечується спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу.
Стаття 16. Заохочення і відзначення учнів
1. За особливі успіхи у навчанні, дослідницькій, пошуковій, науковій діяльності, культурних заходах, спортивних змаганнях, участь у волонтерській діяльності тощо до учнів можуть застосовуватися різні види морального та/або матеріального заохочення і відзначення.
2. Види та форми заохочення і відзначення учнів у закладі освіти визначаються установчими документами закладу освіти та/або положенням про заохочення і відзначення учнів, що затверджується педагогічною радою закладу освіти. До видів заохочення і відзначення учнів, зокрема, може бути віднесено нагородження похвальним листом, грамотою, золотою чи срібною медаллю.
3. Рішення про заохочення (відзначення) учня приймає педагогічна рада закладу освіти.
Рішення про заохочення (відзначення) учнів приймаються з дотриманням принципів об’єктивності, справедливості, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, юридичні, фізичні особи можуть заохочувати та відзначати академічні та інші досягнення учнів.
Стаття 17. Оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація
1. Кожен учень має право на справедливе, неупереджене, об’єктивне, незалежне, недискримінаційне та доброчесне оцінювання результатів його навчання незалежно від виду та форми здобуття ним освіти.
2. Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) оцінювання, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання.
3. Формувальне, поточне та підсумкове оцінювання результатів навчання учнів на предмет їх відповідності вимогам навчальної програми, вибір форм, змісту та способу оцінювання здійснюють педагогічні працівники закладу освіти.
Підсумкове оцінювання результатів навчання учнів за сімейною (домашньою) формою здійснюється не менше двох разів на рік.
4. За вибором закладу освіти оцінювання може здійснюватися за власною шкалою оцінювання результатів навчання учнів або за системою оцінювання, визначеною законодавством.
У разі запровадження закладом освіти власної шкали оцінювання результатів навчання учнів ним мають бути визначені правила переведення до системи оцінювання, визначеної законодавством.
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація здійснюються за системою оцінювання, визначеною законодавством, а результати такого оцінювання відображаються у свідоцтві досягнень, що видається учневі щороку у разі переведення його на наступний рік навчання.
5. Оцінювання відповідності результатів навчання учнів, які завершили здобуття початкової, базової середньої чи профільної середньої освіти, вимогам державних стандартів здійснюється шляхом державної підсумкової атестації.
Кожен учень має пройти державну підсумкову атестацію за кожний рівень повної загальної середньої освіти з державної мови, математики, а після здобуття базової та профільної середньої освіти - також з історії України та іноземної мови (крім мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом), крім випадків, визначених законодавством. Перелік іноземних мов та інших предметів, з яких може відбуватися державна підсумкова атестація на певному рівні повної загальної середньої освіти, визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
У разі відсутності результатів річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації після завершення навчання за освітньою програмою закладу освіти учень має право до початку нового навчального року пройти річне оцінювання та/або державну підсумкову атестацію. У разі повторного непроходження річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації педагогічна рада відповідного закладу освіти спільно з батьками учня до початку нового навчального року вирішує питання про визначення форми та умов подальшого здобуття таким учнем повної загальної середньої освіти.
Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації визначаються і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Учні закладів спеціалізованої освіти після завершення певного рівня повної загальної середньої освіти, крім державної підсумкової атестації, мають пройти атестацію з навчальних предметів, визначених відповідним стандартом спеціалізованої освіти. Зміст, форми і порядок атестації в закладах спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.
6. У разі вибуття учня із закладу освіти (виїзд за кордон, надання соціальної відпустки, призов на військову службу тощо) оцінювання результатів навчання такого учня може проводитися достроково.
Оцінювання результатів навчання учня незалежно від форми здобуття ним освіти має здійснюватися особами, які провадять педагогічну діяльність.
7. Оцінювання результатів навчання учня з особливими освітніми потребами в закладах освіти здійснюється згідно із загальними критеріями оцінювання та з урахуванням індивідуального навчального плану (за наявності).
8. Система та загальні критерії оцінювання результатів навчання учнів визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 18. Документи про освіту
1. Після завершення навчання за освітньою програмою відповідного рівня повної загальної середньої освіти незалежно від форми її здобуття та на підставі результатів річного оцінювання і державної підсумкової атестації учні отримують такі документи про освіту:
свідоцтво про початкову освіту;
свідоцтво про базову середню освіту;
свідоцтво про повну загальну середню освіту.
2. У документах про освіту результати підсумкового оцінювання визначаються за системою оцінювання, визначеною законодавством.
3. Документи про загальну середню освіту видаються закладами освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
4. Свідоцтва про початкову, базову середню та повну загальну середню освіту або їх бланки виготовляються закладами освіти або їх засновниками з присвоєнням їм відповідного реєстраційного номера в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Для учнів з порушенням зору такі документи можуть виготовлятися з урахуванням забезпечення доступності відтвореної на ньому інформації (з використанням шрифту Брайля).
Розділ IV
УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Про повну загальну середню освіту
Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
1. Для цілей цього Закону наведені терміни вживаються в такому значенні:
1) безпечне освітнє середовище - сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпеки харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (булінг (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин;
2) державні стандарти повної загальної середньої освіти (далі - державні стандарти) - документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов’язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти;
3) доступність повної загальної середньої освіти - сукупність умов, що сприяють задоволенню освітніх потреб осіб та забезпечують кожній особі можливість здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів, у тому числі наявність достатньої кількості закладів освіти, що забезпечують безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти, відсутність дискримінації за будь-якою ознакою чи обставиною, надання учням підтримки в освітньому процесі;
4) заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
5) заклад освіти, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти), - заклад загальної середньої освіти або заклад професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, що провадить освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти;
6) засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника;
7) модельна навчальна програма - документ, що визначає орієнтовну послідовність досягнення очікуваних результатів навчання учнів, зміст навчального предмета (інтегрованого курсу) та види навчальної діяльності учнів, рекомендований для використання в освітньому процесі в порядку, визначеному законодавством;
8) навчальна програма - документ, що визначає послідовність досягнення результатів навчання учнів з навчального предмета (інтегрованого курсу), опис його змісту та видів навчальної діяльності учнів із зазначенням орієнтовної кількості годин, необхідних на їх провадження, та затверджується педагогічною радою закладу освіти;
9) освітня програма закладу освіти - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, спланованих та організованих закладом освіти для досягнення учнями визначених цією програмою очікуваних результатів навчання, який розробляється і затверджується відповідно до цього Закону;
10) пансіон - структурний підрозділ закладу освіти, що забезпечує проживання та утримання учнів відповідно до законодавства;
11) педагогічна інтернатура - система заходів, спрямованих на підтримку педагогічного працівника закладу освіти, призначеного на посаду вперше, у провадженні ним педагогічної діяльності та набутті (вдосконаленні) його фахової майстерності;
12) повна загальна середня освіта - систематизована та передбачена відповідними державними стандартами сукупність результатів навчання і компетентностей, здобутих особою на рівнях початкової, базової середньої та профільної середньої освіти;
13) стандарт спеціалізованої освіти - документ, що містить вимоги до компетентностей та результатів навчання, яких мають досягти учні закладів спеціалізованої освіти за мистецьким, спортивним, військовим чи науковим спрямуванням з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти відповідно до державних стандартів;
14) територіальна доступність - сукупність умов, що сприяють забезпеченню права дитини на здобуття якісної повної загальної середньої освіти за кошти державного та місцевого бюджетів у найбільш доступному і наближеному до її місця проживання закладі освіти;
15) територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (її частина, окремі будинки), визначена і закріплена відповідним органом місцевого самоврядування або уповноваженим ним органом за закладом освіти для забезпечення права кожної дитини, яка проживає на цій території, на здобуття початкової та/або базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця проживання дитини закладі освіти;
16) типова освітня програма - документ, що містить комплекс освітніх компонентів, які забезпечують досягнення учнями результатів навчання, визначених державним стандартом (стандартом спеціалізованої освіти) для відповідного рівня повної загальної середньої освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (для закладів спеціалізованої освіти - центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади спеціалізованої освіти);
17) типовий навчальний план - складник типової освітньої програми, що визначає загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в навчальних годинах), його рекомендований розподіл за роками навчання між навчальними предметами (інтегрованими курсами), обов’язковими для вивчення, послідовність їх вивчення, а також кількість годин на вивчення вибіркових освітніх компонентів, зокрема, навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів;
18) учні - особи, зараховані до закладу загальної середньої, професійної, фахової передвищої чи вищої освіти, які здобувають у будь-якій формі початкову, базову середню чи профільну середню освіту;
19) цикл освітнього процесу - складова рівня повної загальної середньої освіти, що враховує спільні вікові особливості розвитку учнів в організації їх навчальної діяльності (освітнього процесу) та під час формування змісту освіти;
20) якість повної загальної середньої освіти - відповідність результатів навчання, здобутих учнем на відповідних рівнях повної загальної середньої освіти, державним стандартам;
21) якість освітньої діяльності - рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної повної загальної середньої освіти на кожному рівні та відповідає вимогам, встановленим законодавством.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про освіту" та інших законах.
3. Положення цього Закону стосовно батьків поширюються також на інших законних представників учнів. Батьки, інші законні представники учнів реалізують відповідні положення цього Закону стосовно осіб, які не досягли повноліття, а також відповідно до законодавства стосовно осіб, дієздатність яких обмежена.
Стаття 2. Законодавство України про загальну середню освіту та його основні завдання
1. Законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
2. Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:
регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації права особи на повну загальну середню освіту;
забезпечення права особи на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти;
забезпечення обов’язковості здобуття громадянами України повної загальної середньої освіти;
забезпечення якості повної загальної середньої освіти та якості освітньої діяльності;
визначення структури та змісту повної загальної середньої освіти;
визначення органів управління у сфері загальної середньої освіти та їх повноважень;
визначення прав та обов’язків учасників освітнього процесу;
встановлення відповідальності за порушення законодавства України про загальну середню освіту.
Стаття 3. Система загальної середньої освіти
1. Система загальної середньої освіти складається із змісту повної загальної середньої освіти на кожному її рівні, мережі закладів освіти, учасників освітнього процесу, кадрового, фінансового, науково-методичного, ресурсного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері загальної середньої освіти.
2. Система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення:
всебічного розвитку, навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
формування в учнів компетентностей, визначених Законом України "Про освіту" та державними стандартами.
3. Державна політика та освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти ґрунтуються на засадах та принципах, визначених Законом України "Про освіту".
Стаття 4. Рівні, строки та форми здобуття повної загальної середньої освіти
1. Повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:
початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти;
базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;
профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.
початкова освіта здобувається протягом чотирьох років;
базова середня освіта здобувається протягом п’яти років;
профільна середня освіта здобувається протягом трьох років.
Тривалість здобуття повної загальної середньої освіти на кожному її рівні може бути змінена (подовжена або скорочена) залежно від форми здобуття освіти, результатів навчання та/або індивідуальної освітньої траєкторії учня.
Тривалість здобуття повної загальної середньої освіти на кожному її рівні особами з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. Повна загальна середня освіта може здобуватися за очною (денною), дистанційною, мережевою, екстернатною, сімейною (домашньою) формами чи формою педагогічного патронажу, а також за очною (вечірньою), заочною формами (на рівнях базової та профільної середньої освіти). Профільна середня освіта професійного спрямування може здобуватися за дуальною формою здобуття освіти.
Положення про форми здобуття повної загальної середньої освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 5. Мова освіти в закладах загальної середньої освіти
1. Мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.
2. Кожному учневі гарантується право на здобуття повної загальної середньої освіти державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах освіти, що забезпечується шляхом організації викладання всіх навчальних предметів (інтегрованих курсів) державною мовою, крім випадків, визначених цим Законом.
3. Особам, які належать до корінних народів або національних меншин України, гарантується і забезпечується право вивчати мову відповідного корінного народу або національної меншини в державних, комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
4. Особи, які належать до корінних народів України, мають право здобувати повну загальну середню освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою.
5. Особи, які належать до національних меншин України, мають право здобувати початкову освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою.
6. Особи, які належать до національних меншин України, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання відповідними мовами в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти, можуть здобувати:
базову середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури та історії України, які вивчаються державною мовою;
профільну середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури, історії України та захисту України, які вивчаються державною мовою.
Перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів) для вивчення державною мовою у класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, може бути розширений за рішенням закладу освіти.
Особи, які належать до інших національних меншин України, здобувають у державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80 відсотків річного обсягу навчального часу.
Перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), що вивчаються державною мовою і мовою національної меншини, визначається освітньою програмою закладу освіти згідно з вимогами державних стандартів та з урахуванням особливостей мовного середовища і положень абзаців другого - четвертого цієї частини.
7. Право на навчання мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою реалізується в окремих класах з навчанням відповідною мовою, що відкриваються відповідно до вимог цього Закону.
8. Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання українською жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.
9. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати викладання одного чи декількох навчальних предметів (інтегрованих курсів) поряд із державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
10. Приватні заклади освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім закладів освіти, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити опанування учнями державної мови відповідно до державних стандартів.
11. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів загальної середньої освіти, в яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.
Розділ II
ДОСТУПНІСТЬ ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 6. Право на здобуття повної загальної середньої освіти
1. В Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти.
3. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя.
4. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти.
5. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.
6. Громадяни України мають право на визнання результатів навчання, здобутих ними шляхом формальної та/або неформальної освіти у суб’єктів освітньої діяльності, розміщених за кордоном (крім держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом), у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 7. Заборона дискримінації у сфері загальної середньої освіти
1. Не може бути обмежень у доступі до здобуття повної загальної середньої освіти.
2. Право на здобуття повної загальної середньої освіти гарантується незалежно від віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
3. Встановлення актами законодавства спеціальних правил та/або вжиття заходів, що забезпечують можливість здобуття повної загальної середньої освіти, у тому числі забезпечення розумного пристосування, не вважається дискримінацією.
4. Жоден учасник освітнього процесу не повинен зазнавати жодних форм дискримінації, зокрема мати будь-які обмеження в освітньому процесі або у праві брати участь у заходах, що проводяться в закладі освіти, у тому числі на підставі надання чи ненадання благодійної допомоги закладу освіти.
Стаття 8. Забезпечення територіальної доступності
1. Територіальну доступність повної загальної середньої освіти забезпечують у межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом:
формування та утримання мережі закладів освіти, у тому числі опорних, їхніх структурних підрозділів (філій);
функціонування міжшкільних ресурсних центрів;
закріплення території обслуговування за комунальними закладами освіти (їхніми структурними підрозділами), що забезпечують здобуття початкової та/або базової середньої освіти;
підвезення учнів та педагогічних працівників до закладу освіти і у зворотному напрямку;
створення та утримання пансіонів;
сприяння запровадженню з урахуванням вибору батьків дітей або осіб, які досягли повноліття, різних форм здобуття повної загальної середньої освіти, їх забезпечення та підтримки тощо.
2. Кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).
Право дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства.
Для належного та ефективного визначення і закріплення за закладом освіти території обслуговування місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховують спроможність кожного закладу освіти і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових класів. При цьому кількість класів початкової школи має забезпечувати здобуття початкової освіти всіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу освіти.
3. Територія обслуговування не закріплюється за:
закладами загальної середньої освіти, що забезпечують здобуття виключно профільної середньої освіти;
закладами професійної, фахової передвищої та вищої освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти;
державними, приватними і корпоративними закладами освіти;
закладами спеціалізованої освіти;
спеціальними закладами загальної середньої освіти.
Територія обслуговування може не закріплюватися за закладами загальної середньої освіти, особливості освітньої діяльності яких визначені міжнародними договорами України.
4. Здобуття повної загальної середньої освіти особою, яка перебуває на стаціонарному лікуванні та/або якій надається реабілітаційна допомога в закладі охорони здоров’я, забезпечують спеціально уповноважена державна установа, заклади загальної середньої освіти, їхні філії, за якими засновниками закріплено заклади охорони здоров’я, або інші заклади освіти, їхні філії, зокрема на території закладу охорони здоров’я (за вибором батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, та за погодженням з адміністрацією закладу освіти), шляхом створення додаткових класів, визначення форми здобуття освіти, затвердження індивідуального навчального плану чи визначення іншого найбільш сприятливого для дитини способу здобуття освіти з використанням приміщень, обладнання, іншої матеріально-технічної бази відповідного закладу охорони здоров’я.
5. Підвезення до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку (до місця проживання) учнів і педагогічних працівників забезпечують органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів шкільними автобусами, у тому числі спеціально обладнаними для перевезення осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення. Підвезення іншим транспортом (у тому числі з попередньо визначеними зупинками) може здійснюватися за умови, що кількість учнів і педагогічних працівників, які потребують такого перевезення, не перевищує 8 осіб.
Стаття 9. Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти
1. Рівний доступ до здобуття повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом:
визначення правил зарахування до закладів освіти;
зарахування до початкової школи та гімназії без проведення конкурсу, крім випадків, визначених законодавством;
територіальної доступності повної загальної середньої освіти;
фінансування закладів освіти за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в обсязі, достатньому для виконання державних стандартів та ліцензійних умов;
дотримання вимог законодавства щодо доступності закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами;
викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;
використання розвиваючих засобів і методів навчання, що враховують особливі освітні потреби учнів та сприяють успішному засвоєнню змісту навчання і розвитку дитини;
навчання дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими, за допомогою найбільш прийнятних для таких дітей мов, методів і способів спілкування в освітньому середовищі (просторі), яке максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвитку, зокрема шляхом використання в освітньому процесі української жестової мови та/або абетки Брайля;
дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.
2. Зарахування дітей до закладу освіти на конкурсних засадах (проведення будь-яких заходів, спрямованих на перевірку знань, умінь, навичок чи інших компетентностей дитини) для здобуття початкової освіти забороняється, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних закладів освіти.
До комунального закладу освіти для здобуття початкової та базової середньої освіти у порядку, визначеному законодавством, обов’язково зараховуються всі діти, які:
проживають на території обслуговування закладу освіти;
є рідними братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту в цьому закладі освіти;
є дітьми працівників цього закладу освіти.
Діти з особливими освітніми потребами, які проживають на території обслуговування комунального закладу освіти, мають право на першочергове зарахування до нього у порядку, визначеному законодавством, для здобуття початкової та базової середньої освіти.
Зарахування дітей до державних, комунальних закладів освіти для здобуття базової середньої освіти може здійснюватися на конкурсних засадах, якщо це не порушує право учнів, які здобули початкову освіту в цьому закладі освіти, на продовження навчання в ньому та за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у відповідних класах.
3. Зарахування дітей до державних, комунальних і корпоративних закладів освіти для здобуття профільної середньої освіти (академічного або професійного спрямування) відбувається на конкурсних засадах. Конкурс може не проводитися, якщо кількість поданих заяв про зарахування не перевищує загальної кількості вільних місць у відповідних класах.
4. Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних і комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти визначається засновником (засновниками).
Порядки зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідній сфері.
5. Зарахування осіб до спеціальних закладів загальної середньої освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 10. Організація освітнього процесу
1. Освітній процес у закладах освіти організовується відповідно до Закону України "Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства, освітньої програми (освітніх програм) закладу освіти та спрямовується на виявлення та розвиток здібностей та обдарувань особистості, її індивідуальних здібностей, досягнення результатів навчання, прогресу в розвитку, зокрема формування і застосування відповідних компетентностей, визначених державними стандартами.
2. На кожному рівні повної загальної середньої освіти освітній процес організовується в безпечному освітньому середовищі та здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб.
Освітній процес організовується за такими циклами:
перший цикл початкової освіти - адаптаційно-ігровий (1-2 роки навчання);
другий цикл початкової освіти - основний (3-4 роки навчання);
перший цикл базової середньої освіти - адаптаційний (5-6 роки навчання);
другий цикл базової середньої освіти - базове предметне навчання (7-9 роки навчання);
перший цикл профільної середньої освіти - профільно-адаптаційний (10 рік навчання);
другий цикл профільної середньої освіти - профільний (11-12 роки навчання).
3. {Під час дії воєнного стану зупиняється дія положень частини третьої статті 10 - див. пункт 2-1 розілу X} Освітній процес у закладах загальної середньої освіти організовується в межах навчального року, що розпочинається у День знань - 1 вересня, триває не менше 175 навчальних днів і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Якщо 1 вересня припадає на вихідний день, навчальний рік розпочинається у перший за ним робочий день.
4. Структура і тривалість навчального року, навчального тижня, навчального дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою, відповідно до обсягу навчального навантаження, встановленого відповідним навчальним планом, та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, особливостей регіону тощо.
Безперервна навчальна діяльність учнів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 35 хвилин (для 1 року навчання), 40 хвилин (для 2-4 років навчання), 45 хвилин (5-12 років навчання), крім випадків, визначених законодавством.
Тривалість канікул у закладах освіти протягом навчального року не може становити менше 30 календарних днів.
1. Заклад освіти розробляє та використовує в освітній діяльності одну освітню програму на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти або наскрізну освітню програму, розроблену для декількох рівнів освіти.
Освітні програми можуть бути розроблені на основі відповідної типової освітньої програми або освітніх програм, розроблених суб’єктами освітньої діяльності, науковими установами, фізичними чи юридичними особами і затверджених центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти відповідно до вимог цього Закону.
Рішення про використання закладом освіти освітньої програми, розробленої на основі типової освітньої програми або іншої освітньої програми, приймається педагогічною радою закладу освіти.
Освітня програма закладу освіти схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.
2. Типова освітня програма має містити:
вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою;
загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;
перелік варіантів типових навчальних планів та модельних навчальних програм;
рекомендовані форми організації освітнього процесу;
опис інструментарію оцінювання.
3. Освітні програми, розроблені на основі типових освітніх програм, мають:
відповідати структурі типової освітньої програми та визначеним нею вимогам до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою закладу освіти;
визначати (в обсязі не меншому ніж встановлено відповідною типовою освітньою програмою) загальний обсяг навчального навантаження на відповідному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти (в годинах), його розподіл між освітніми галузями за роками навчання;
містити навчальний план, що ґрунтується на одному з варіантів типових навчальних планів відповідної типової освітньої програми і може передбачати перерозподіл годин (у визначеному типовим навчальним планом обсязі) між обов’язковими для вивчення навчальними предметами (крім державної мови) певної освітньої галузі, які можуть вивчатися окремо та/або інтегровано з іншими навчальними предметами;
містити перелік модельних навчальних програм, що використовуються закладом освіти в освітньому процесі, та/або навчальних програм, затверджених педагогічною радою, що мають містити опис результатів навчання учнів з навчальних предметів (інтегрованих курсів) в обсязі не меншому ніж встановлено відповідними модельними навчальними програмами;
опис форм організації освітнього процесу та інструментарію оцінювання.
Освітня програма закладу освіти може містити інші складники, що враховують специфіку та особливості освітньої діяльності закладу освіти.
4. Освітня програма, розроблена не на основі типової освітньої програми, підлягає затвердженню центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти за результатами експертизи, тривалість якої відповідає тривалості найдовшого з циклів освіти, що охоплюються такою освітньою програмою, але не може перевищувати три роки, та яка проводиться у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
5. Не можуть бути затверджені та використовуватися освітні програми, що не передбачають досягнення учнями результатів навчання, визначених державними стандартами.
6. На основі визначеного в освітній програмі закладу освіти навчального плану педагогічна рада складає, а його керівник затверджує річний навчальний план (один або декілька), в якому конкретизується перелік навчальних предметів (інтегрованих курсів), обов’язкових для вивчення, вибіркових (за вибором учнів) освітніх компонентів, зокрема, навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів, та кількість навчальних годин на тиждень (та/або кількість годин на навчальний рік).
7. Державні та комунальні заклади освіти реалізують освітні програми за кошти державного, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовувати чи забезпечувати (повністю або частково) свої освітні програми за кошти батьків та/або учнів.
Освітні програми приватних та корпоративних закладів освіти можуть містити (за рахунок власних надходжень) збільшену кількість навчальних предметів (інтегрованих курсів) та/або навчальних годин порівняно з відповідними типовими освітніми програмами, за умови дотримання вимог санітарного законодавства.
Стаття 12. Формування класів (груп) у закладах загальної середньої освіти
1. З метою належної організації освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти формуються класи та/або групи, у тому числі спеціальні, інклюзивні, з дистанційною, вечірньою формою здобуття освіти, з навчанням мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою.
У разі звернення батьків дитини з особливими освітніми потребами інклюзивний клас утворюється в обов’язковому порядку.
Спеціальний клас утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом.
Порядок утворення та умови функціонування спеціальних класів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Класи з навчанням мовою корінного народу чи національної меншини України поряд із державною мовою відкриваються за наявності достатньої кількості заяв батьків чи осіб, які досягли повноліття, що належать до відповідного корінного народу чи національної меншини України, згідно з частиною другою цієї статті.
2. {Під час дії воєнного стану зупиняється дія положень частини другої статті 12 - див. пункт 2-1 розілу X} Кількість учнів у класі (наповнюваність класу) державного, комунального закладу освіти не може становити менше 5 учнів та більше:
24 учнів, які здобувають початкову освіту;
30 учнів, які здобувають базову чи профільну середню освіту.
У разі якщо кількість учнів не дозволяє утворити клас, учні можуть продовжити навчання в цьому закладі освіти за однією з інших (крім очної) форм здобуття повної загальної середньої освіти або в іншому закладі освіти із забезпеченням територіальної доступності. Зменшення кількості учнів у класі протягом навчального року не є підставою для припинення функціонування цього класу до закінчення навчального року.
3. Кількість учнів у навчальних приміщеннях закладів освіти має відповідати вимогам санітарного законодавства та не може порушувати права учнів (педагогічних працівників) на належні, безпечні та здорові умови навчання (праці).
4. Наповнюваність класів (груп) у спеціальних закладах загальної середньої освіти визначається положеннями про такі заклади освіти. Наповнюваність спеціальних класів (груп) у закладах загальної середньої освіти має відповідати нормам наповнюваності класів (груп) у спеціальних закладах загальної середньої освіти.
5. {Під час дії воєнного стану зупиняється дія положень частини п'ятої статті 12 - див. пункт 2-1 розілу X} Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть навчатися в одному з’єднаному класі (класі-комплекті) або в різних класах. Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до державного стандарту початкової освіти.
Гранична наповнюваність таких класів-комплектів становить не менше п’яти та не більше дванадцяти осіб.
Положення про з’єднаний клас (клас-комплект) початкової школи затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
6. З метою забезпечення належної якості вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) клас державного, комунального закладу освіти може ділитися не більш як на три групи з кількістю учнів не менше восьми осіб. Порядок поділу класів на групи під час вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів) у державних, комунальних закладах освіти встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядок поділу класів на групи та інші умови організації освітнього процесу в державних, комунальних закладах спеціалізованої освіти визначаються положеннями про них, затвердженими в установленому порядку.
7. Для вивчення навчальних предметів, курсів, інтегрованих курсів, у тому числі вибіркових, можуть формуватися та функціонувати міжкласні групи, що включатимуть учнів різних класів одного або різних років навчання.
8. Учні розподіляються між класами (групами) керівником закладу освіти.
9. За письмовими зверненнями батьків учнів керівник закладу загальної середньої освіти приймає рішення про утворення групи (груп) подовженого дня, у тому числі інклюзивної та/або спеціальної, фінансування якої (яких) здійснюється за кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством.
Порядок утворення та організації діяльності груп подовженого дня у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 13. Переведення учнів на наступний рік навчання в закладі освіти
1. Учні переводяться на наступний рік навчання після завершення навчального року, крім випадків, визначених законодавством.
Рішення про переведення учнів, які здобувають освіту за сімейною (домашньою) формою здобуття освіти, приймається з урахуванням результатів навчання.
2. Учні, які здобули початкову освіту та/або базову середню освіту та продовжують навчання у тому самому закладі освіти, переводяться на наступний рік навчання в порядку, визначеному законодавством.
3. Порядок переведення учнів на наступний рік навчання затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Порядки переведення учнів на наступний рік навчання в закладах спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.
Стаття 14. Забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учня
1. Індивідуальна освітня траєкторія учня формується шляхом визначення власних освітніх цілей, а також вибору суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними:
форм здобуття загальної середньої освіти;
навчальних предметів (інтегрованих курсів), інших освітніх компонентів, у тому числі вибіркових, і рівнів їх складності;
форм організації освітнього процесу, методів, засобів навчання;
темпів засвоєння освітньої програми та/або послідовності вивчення окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів).
2. Індивідуальна освітня траєкторія учня реалізується з урахуванням необхідних для цього ресурсів, наявних у закладу (закладів) освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, зокрема тих, що забезпечують здобуття освіти за мережевою формою здобуття освіти. Індивідуальна освітня траєкторія учня реалізується на підставі індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану, що розробляється педагогічними працівниками у взаємодії з учнем та/або його батьками, схвалюється педагогічною радою закладу освіти, затверджується його керівником та підписується батьками.
Індивідуальний навчальний план учня має забезпечувати виконання ним освітньої програми закладу освіти та передбачати його участь у контрольних заходах, а також у разі необхідності враховує особливі освітні потреби учня, визначені за результатами комплексної психолого-педагогічної оцінки його розвитку.
Індивідуальний навчальний план може визначати відмінні від визначених освітньою програмою закладу освіти послідовність, форму і темп засвоєння учнем освітніх компонентів.
У разі здобуття освіти за екстернатною формою та формою педагогічного патронажу індивідуальний навчальний план складається в обов’язковому порядку, а у разі здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою - за бажанням учня та/або його батьків.
3. Питання спроможності закладу освіти забезпечити реалізацію індивідуальної освітньої траєкторії та розроблення індивідуального навчального плану розглядається педагогічною радою на підставі поданої батьками дитини чи особою, яка досягла повноліття, письмової заяви (крім осіб з особливими освітніми потребами). Заява, зокрема, має містити обґрунтовані причини та сформульовані пропозиції щодо особливостей засвоєння освітньої програми закладу освіти (її окремих освітніх компонентів). Відмову в задоволенні реалізації індивідуальної освітньої траєкторії в закладі освіти та розробленні індивідуального навчального плану може бути оскаржено до керівника та/або засновника закладу освіти або уповноваженого ним органу відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
4. Учень має право на визнання закладом освіти результатів його навчання, передбачених освітньою програмою закладу освіти, що були здобуті ним шляхом неформальної та/або інформальної освіти.
Визнання таких результатів навчання учня здійснюється шляхом їх річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації, що проводяться на загальних засадах, визначених для очної або екстернатної форми здобуття загальної середньої освіти.
Результати навчання учня, здобуті ним шляхом формальної освіти в інших суб’єктів освітньої діяльності, не потребують їх окремого визнання закладом освіти.
5. За результатами річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації учня, який навчається за індивідуальною формою здобуття загальної середньої освіти, педагогічна рада приймає рішення про продовження здобуття ним загальної середньої освіти, у тому числі з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), за однією з індивідуальних форм її здобуття чи переведення такого учня на одну з обраних ним або його батьками інституційних форм здобуття освіти.
1. Виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти і має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях Українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини і громадянина, принципах, визначених Законом України "Про освіту", та спрямовуватися на формування:
відповідальних та чесних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якою ознакою;
патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, нематеріальної культурної спадщини Українського народу, усвідомленого обов’язку захищати у разі потреби суверенітет і територіальну цілісність України;
усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та порушень академічної доброчесності;
громадянської культури та культури демократії;
культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;
прагнення до утвердження довіри, взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
почуттів доброти, милосердя, толерантності, турботи, справедливості, шанобливого ставлення до сім’ї, відповідальності за свої дії;
культури свободи та самодисципліни, відповідальності за своє життя, сміливості та реалізації творчого потенціалу як невід’ємних складників становлення особистості.
2. Єдність навчання, виховання і розвитку учнів забезпечується спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу.
Стаття 16. Заохочення і відзначення учнів
1. За особливі успіхи у навчанні, дослідницькій, пошуковій, науковій діяльності, культурних заходах, спортивних змаганнях, участь у волонтерській діяльності тощо до учнів можуть застосовуватися різні види морального та/або матеріального заохочення і відзначення.
2. Види та форми заохочення і відзначення учнів у закладі освіти визначаються установчими документами закладу освіти та/або положенням про заохочення і відзначення учнів, що затверджується педагогічною радою закладу освіти. До видів заохочення і відзначення учнів, зокрема, може бути віднесено нагородження похвальним листом, грамотою, золотою чи срібною медаллю.
3. Рішення про заохочення (відзначення) учня приймає педагогічна рада закладу освіти.
Рішення про заохочення (відзначення) учнів приймаються з дотриманням принципів об’єктивності, справедливості, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, юридичні, фізичні особи можуть заохочувати та відзначати академічні та інші досягнення учнів.
Стаття 17. Оцінювання результатів навчання учнів та їх атестація
1. Кожен учень має право на справедливе, неупереджене, об’єктивне, незалежне, недискримінаційне та доброчесне оцінювання результатів його навчання незалежно від виду та форми здобуття ним освіти.
2. Основними видами оцінювання результатів навчання учнів є формувальне, поточне, підсумкове (тематичне, семестрове, річне) оцінювання, державна підсумкова атестація, зовнішнє незалежне оцінювання.
3. Формувальне, поточне та підсумкове оцінювання результатів навчання учнів на предмет їх відповідності вимогам навчальної програми, вибір форм, змісту та способу оцінювання здійснюють педагогічні працівники закладу освіти.
Підсумкове оцінювання результатів навчання учнів за сімейною (домашньою) формою здійснюється не менше двох разів на рік.
4. За вибором закладу освіти оцінювання може здійснюватися за власною шкалою оцінювання результатів навчання учнів або за системою оцінювання, визначеною законодавством.
У разі запровадження закладом освіти власної шкали оцінювання результатів навчання учнів ним мають бути визначені правила переведення до системи оцінювання, визначеної законодавством.
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація здійснюються за системою оцінювання, визначеною законодавством, а результати такого оцінювання відображаються у свідоцтві досягнень, що видається учневі щороку у разі переведення його на наступний рік навчання.
5. Оцінювання відповідності результатів навчання учнів, які завершили здобуття початкової, базової середньої чи профільної середньої освіти, вимогам державних стандартів здійснюється шляхом державної підсумкової атестації.
Кожен учень має пройти державну підсумкову атестацію за кожний рівень повної загальної середньої освіти з державної мови, математики, а після здобуття базової та профільної середньої освіти - також з історії України та іноземної мови (крім мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом), крім випадків, визначених законодавством. Перелік іноземних мов та інших предметів, з яких може відбуватися державна підсумкова атестація на певному рівні повної загальної середньої освіти, визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
У разі відсутності результатів річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації після завершення навчання за освітньою програмою закладу освіти учень має право до початку нового навчального року пройти річне оцінювання та/або державну підсумкову атестацію. У разі повторного непроходження річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації педагогічна рада відповідного закладу освіти спільно з батьками учня до початку нового навчального року вирішує питання про визначення форми та умов подальшого здобуття таким учнем повної загальної середньої освіти.
Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації визначаються і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Учні закладів спеціалізованої освіти після завершення певного рівня повної загальної середньої освіти, крім державної підсумкової атестації, мають пройти атестацію з навчальних предметів, визначених відповідним стандартом спеціалізованої освіти. Зміст, форми і порядок атестації в закладах спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.
6. У разі вибуття учня із закладу освіти (виїзд за кордон, надання соціальної відпустки, призов на військову службу тощо) оцінювання результатів навчання такого учня може проводитися достроково.
Оцінювання результатів навчання учня незалежно від форми здобуття ним освіти має здійснюватися особами, які провадять педагогічну діяльність.
7. Оцінювання результатів навчання учня з особливими освітніми потребами в закладах освіти здійснюється згідно із загальними критеріями оцінювання та з урахуванням індивідуального навчального плану (за наявності).
8. Система та загальні критерії оцінювання результатів навчання учнів визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Стаття 18. Документи про освіту
1. Після завершення навчання за освітньою програмою відповідного рівня повної загальної середньої освіти незалежно від форми її здобуття та на підставі результатів річного оцінювання і державної підсумкової атестації учні отримують такі документи про освіту:
свідоцтво про початкову освіту;
свідоцтво про базову середню освіту;
свідоцтво про повну загальну середню освіту.
2. У документах про освіту результати підсумкового оцінювання визначаються за системою оцінювання, визначеною законодавством.
3. Документи про загальну середню освіту видаються закладами освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
4. Свідоцтва про початкову, базову середню та повну загальну середню освіту або їх бланки виготовляються закладами освіти або їх засновниками з присвоєнням їм відповідного реєстраційного номера в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Для учнів з порушенням зору такі документи можуть виготовлятися з урахуванням забезпечення доступності відтвореної на ньому інформації (з використанням шрифту Брайля).
Розділ IV
УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 19. Учасники освітнього процесу
1. Учасниками освітнього процесу в закладах освіти є:
інші працівники закладу освіти;
асистенти дітей (у разі їх допуску відповідно до вимог частини сьомої статті 26 цього Закону).
2. Залучення будь-яких інших осіб до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) здійснюється за рішенням керівника закладу освіти. Відповідальність за зміст таких заходів несе керівник закладу освіти.
3. Не може працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) особа:
яка визнана в установленому законом порядку винною у вчиненні правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи;
на яку накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням), або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.
1. Права та обов’язки учнів визначаються Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законодавчими актами. Учні можуть мати також інші права та нести обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.
2. Засновникам та працівникам закладів освіти, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати учнів до участі в заходах, організованих не передбаченими законами воєнізованими формуваннями, а також політичними партіями, релігійними організаціями (об’єднаннями), крім випадків, визначених статтею 31 Закону України "Про освіту".
Залучати учнів, які не досягли повноліття, до участі у заходах, організованих громадськими об’єднаннями, дозволяється виключно за згодою їхніх батьків.
Будь-яке примушування учнів до вступу до будь-яких громадських об’єднань, воєнізованих формувань, політичних партій (об’єднань), релігійних організацій забороняється.
3. Учням можуть надаватися матеріальна допомога, академічні стипендії, соціальні стипендії за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, коштів юридичних та/або фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.
Учні мають право на отримання додаткових індивідуальних та/або групових консультацій та/або занять з навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація на відповідному рівні повної загальної середньої освіти, та з яких рівень досягнутих результатів навчання менше середнього рівня результатів навчання учнів відповідного року навчання у відповідному закладі освіти.
Засновники закладів освіти визначають порядок підвезення учнів до місця навчання та у зворотному напрямку (до місця проживання) та забезпечують його за кошти відповідних бюджетів.
4. Особи з особливими освітніми потребами забезпечуються допоміжними засобами для навчання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Особи з особливими освітніми потребами здобувають повну загальну середню освіту в порядку, встановленому законодавством України.
6. Учні проживають та утримуються у пансіонах закладів освіти (забезпечуються одягом (формою), харчуванням та іншими послугами) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Харчування учнів у закладах освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" та інших актів законодавства.
Відповідальність за організацію харчування учнів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, додержання вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів покладається на засновників та керівників відповідних закладів освіти. Норми та порядок організації харчування учнів у закладах освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
1. Заклад освіти створює безпечне освітнє середовище з метою забезпечення належних і безпечних умов навчання, виховання, розвитку учнів, а також формує у них гігієнічні навички та засади здорового способу життя.
2. Учні закладів освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату таких закладів освіти або відповідних закладів охорони здоров’я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заклади охорони здоров’я спільно з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щороку забезпечують безоплатне проведення медичного огляду учнів, моніторинг стану здоров’я, здійснення лікувально-профілактичних заходів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності.
3. Контроль за охороною здоров’я та якістю харчування учнів здійснюється відповідно до законодавства.
Стаття 22. Педагогічні працівники
1. На посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров’я яких дозволяють виконувати професійні обов’язки.
Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.
Педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
{Абзац третій частини другої статті 22 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2023 від 07.02.2023} Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.
Засновники приватних та корпоративних закладів освіти самостійно визначають порядок укладання трудових договорів, у тому числі строкових, з особами, які приймаються на посади працівників відповідних закладів освіти відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.
3. Педагогічні працівники зобов’язані:
дотримуватися принципів дитиноцентризму та педагогіки партнерства у відносинах з учнями та їхніми батьками;
виконувати обов’язки, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, іншими актами законодавства, установчими документами закладу освіти, трудовим договором та/або їхніми посадовими обов’язками;
забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів, а також дотримуватися у своїй педагогічній діяльності інших принципів освітньої діяльності, визначених статтею 6 Закону України "Про освіту";
використовувати державну мову в освітньому процесі відповідно до вимог цього Закону;
володіти навичками з надання домедичної допомоги дітям;
постійно підвищувати свою педагогічну майстерність.
Стаття 23. Педагогічна інтернатура
1. Особи, які не мають досвіду педагогічної діяльності та приймаються на посаду педагогічного працівника, протягом першого року роботи повинні пройти педагогічну інтернатуру. Положення про педагогічну інтернатуру затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
2. Педагогічна інтернатура організовується відповідно до наказу керівника закладу освіти, що видається в день призначення особи на посаду педагогічного працівника.
Педагогічна інтернатура має передбачати заходи, що забезпечать здобуття та/або вдосконалення професійних компетентностей і педагогічної майстерності протягом першого року професійної діяльності педагогічного працівника, зокрема:
супровід та підтримка у педагогічній діяльності з боку досвідченого педагогічного працівника (педагога-наставника);
різні форми професійного розвитку (відвідування навчальних занять, опрацювання відповідної літератури тощо).
3. Виконання обов’язків педагога-наставника покладається на педагогічного працівника з досвідом педагогічної діяльності, як правило, не менше п’яти років за відповідною спеціальністю (такою самою або спорідненою предметною спеціальністю або спеціалізацією).
4. Відповідно до рішення керівника закладу освіти педагогічному працівникові за виконання обов’язків педагога-наставника призначається доплата у граничному розмірі 20 відсотків його посадового окладу (ставки заробітної плати) в межах фонду оплати праці закладу освіти.
Стаття 24. Робочий час та оплата праці педагогічних працівників
1. Робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором та/або посадовою інструкцією.
Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовою інструкцією, яка затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства.
2. Засновник або уповноважений ним орган, керівники закладів освіти та їхніх структурних підрозділів не мають права вимагати від педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої укладеним письмовим трудовим договором та/або посадовою інструкцією.
3. Педагогічна діяльність вчителя включає:
1) діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень;
2) окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати у такому співвідношенні до тарифної ставки:
а) класне керівництво у 1-11 (12) класах - 20-25 відсотків;
б) перевірка навчальних робіт учнів - 10-20 відсотків;
майстернями, кабінетами інформатики - 15-20 відсотків;
кімнатами зберігання зброї, стрілецькими тирами, паспортизованими музеями - 10-15 відсотків;
структурними підрозділами закладів освіти - 25 відсотків;
навчальними (навчально-методичними) кабінетами, ресурсними кімнатами, лабораторіями, спортивними залами чи майданчиками, навчально-дослідними ділянками - 10-15 відсотків;
бібліотекою (медіатекою) або за бібліотечну роботу чи роботу з бібліотечним фондом підручників - 5-15 відсотків;
г) за роботу в інклюзивних класах (групах) - 20 відсотків;
ґ) обслуговування комп’ютерної техніки - 10-15 відсотків;
д) проведення позакласної роботи з учнями - 10-40 відсотків;
3) інші види педагогічної (навчальної, виховної, методичної, організаційної) діяльності, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства, трудовим договором та/або посадовою інструкцією.
За інші види педагогічної діяльності законодавством, засновником та/або закладом освіти можуть встановлюватися доплати.
За почесні, вчені, спортивні звання, наукові ступені педагогічним працівникам встановлюються доплати в розмірі 15-30 відсотків посадового окладу в порядку, визначеному законодавством.
За педагогічні звання та за роботу в спеціальних закладах освіти (класах, групах) педагогічним працівникам у порядку, визначеному законодавством, встановлюються підвищення посадового окладу на 10-30 відсотків.
Вимоги до видів педагогічної діяльності, за які передбачено доплати, підвищення посадового окладу, розмір таких доплат та підвищень, порядок та умови їх встановлення у державних та комунальних закладах освіти визначаються Кабінетом Міністрів України.
Засновник закладу освіти та/або заклад освіти має право встановлювати додаткові види та розміри доплат, підвищення окладів за рахунок власних надходжень.
Засновники приватних, корпоративних закладів освіти мають право встановлювати інші, ніж передбачено цим Законом, розмір і умови оплати праці, винагороди та допомоги для педагогічних і науково-педагогічних працівників. Отримані приватним, корпоративним закладом освіти публічні кошти розподіляються у порядку, визначеному законодавством для державних і комунальних закладів освіти.
4. Педагогічне навантаження вихователя закладу загальної середньої освіти становить 30 годин, вихователя спеціального закладу загальної середньої освіти та асистента вчителя у закладі загальної середньої освіти - 25 годин на тиждень.
Розміри тарифних ставок педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. Розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства.
Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою.
Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.
6. Оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту", цього Закону та інших актів законодавства.
Порядок обчислення заробітної плати педагогічних працівників державних, комунальних закладів освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
7. Оплата праці вихователів груп подовженого дня здійснюється:
у комунальних закладах освіти - за рахунок коштів освітньої субвенції;
в інших закладах освіти - за рахунок коштів засновника (засновників) та інших джерел, не заборонених законодавством.
Стаття 25. Права, обов’язки та відповідальність батьків учнів
1. Батьки учнів мають права та обов’язки у сфері загальної середньої освіти, передбачені цим Законом, Законом України "Про освіту" та іншими законами України.
Батьки учнів мають право бути присутніми на навчальних заняттях своїх дітей за попереднім погодженням з керівником закладу освіти.
2. На батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.
Стаття 26. Інклюзивне навчання
1. Заклади загальної середньої освіти на підставі письмових звернень батьків дітей з особливими освітніми потребами утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи у порядку, визначеному законодавством.
Для учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти, на підставі письмового звернення їхніх батьків утворюються інклюзивні та/або спеціальні групи подовженого дня.
2. Організація інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
3. Потреба учня з особливими освітніми потребами в індивідуальній програмі розвитку, індивідуальному навчальному плані визначається згідно з висновком інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини з урахуванням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків.
4. Відповідно до індивідуальних особливостей освітньої діяльності для кожного учня з особливими освітніми потребами, який навчається в інклюзивному класі, у порядку, визначеному законодавством, складаються індивідуальна програма розвитку та індивідуальний навчальний план (за потреби).
5. Індивідуальна програма розвитку визначає перелік необхідних дитині психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, що надаються індивідуально та/або в груповій формі.
6. Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для учня з особливими освітніми потребами забезпечує асистент вчителя.
7. В освітньому процесі соціальні потреби учнів з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом учня - соціальним робітником, одним із батьків учня або уповноваженою ними особою.
Асистент учня допускається до участі в освітньому процесі для виконання його функцій виключно за умови проходження спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом. Умови допуску асистента учня до освітнього процесу для виконання його функцій та вимоги до нього визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Рішення про допуск асистента учня до участі в освітньому процесі приймає керівник закладу освіти на основі укладення відповідного договору між закладом освіти та асистентом учня за згодою батьків.
8. Для організації процесу навчання учнів з особливими освітніми потребами у закладі, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти, облаштовуються ресурсні кімнати та медіатеки за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
9. Оскарження рішень, пов’язаних з реалізацією індивідуальної освітньої траєкторії в закладі освіти, індивідуального навчального плану та індивідуальної програми розвитку, здійснюється шляхом подання відповідної скарги до керівника, засновника закладу освіти чи уповноваженого ним органу відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та/або в інший спосіб, визначений законодавством.
Стаття 27. Громадське самоврядування в закладі освіти
1. Громадське самоврядування в закладі освіти - це право учасників освітнього процесу безпосередньо та/або через органи громадського самоврядування брати участь у вирішенні питань організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту своїх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених Законом України "Про освіту", цим Законом та установчими документами закладу освіти.
2. Громадське самоврядування в закладі освіти здійснюється на принципах, визначених частиною восьмою статті 70 Закону України "Про освіту".
3. У закладі освіти можуть діяти:
органи самоврядування працівників закладу освіти;
органи учнівського самоврядування;
органи батьківського самоврядування.
Інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу можуть утворюватися і діяти відповідно до установчих документів закладу освіти.
4. Повноваження, відповідальність, засади формування та діяльності органів громадського самоврядування визначаються цим Законом та установчими документами закладу освіти.
У діяльність будь-якого органу громадського самоврядування закладу освіти не мають права втручатися представники іншого органу громадського самоврядування цього закладу освіти.
5. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти, які скликаються не менше одного разу на рік та формуються з уповноважених представників усіх учасників освітнього процесу (їх органів самоврядування - за наявності).
Інформація про час і місце проведення загальних зборів (конференції) колективу закладу освіти розміщується в закладі освіти та оприлюднюється на офіційному вебсайті закладу освіти не пізніше ніж за один місяць до дня їх проведення.
Загальні збори (конференція) колективу закладу освіти щороку заслуховують звіт керівника закладу освіти, оцінюють його діяльність і за результатами оцінки можуть ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу освіти.
Стаття 28. Учнівське самоврядування
1. У закладах освіти та їхніх структурних підрозділах може діяти учнівське самоврядування з метою формування та розвитку громадянських, управлінських і соціальних компетентностей учнів, пов’язаних з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту, здорового способу життя тощо.
Учнівське самоврядування здійснюється учнями безпосередньо і через органи учнівського самоврядування.
Учні мають рівні права на участь в учнівському самоврядуванні, зокрема на участь у роботі дорадчих (консультативних із певних питань), робочих (робочих групах тощо) та інших органів учнівського самоврядування, а також вільно обирати та бути обраними до виборних органів учнівського самоврядування.
2. Учнівське самоврядування може діяти на рівні класу, пансіону (за наявності) та іншого структурного підрозділу закладу освіти.
Органи учнівського самоврядування утворюються за ініціативою учнів та можуть бути одноособовими, колегіальними, а також можуть мати різноманітні форми і назви.
3. Керівник закладу освіти сприяє та створює умови для діяльності органів учнівського самоврядування.
4. Інші учасники освітнього процесу не повинні перешкоджати і втручатися в діяльність органів учнівського самоврядування.
5. З питань захисту честі, гідності та/або прав учнів закладу освіти керівник учнівського самоврядування має право на невідкладний прийом керівником закладу освіти. Керівник закладу освіти зобов’язаний розглянути усну чи письмову вимогу керівника учнівського самоврядування про усунення порушень щодо честі, гідності чи прав учня закладу освіти та вжити заходів відповідно до правил внутрішнього розпорядку та/або законодавства.
Органи учнівського самоврядування мають право, але не зобов’язані вести протоколи чи будь-які інші документи щодо своєї діяльності.
6. Органи учнівського самоврядування мають право:
брати участь в обговоренні питань удосконалення освітнього процесу, науково-дослідної роботи, організації дозвілля, оздоровлення, побуту та харчування;
проводити за погодженням з керівником закладу освіти організаційні, просвітницькі, наукові, спортивні, оздоровчі та інші заходи та/або ініціювати їх проведення перед керівництвом закладу освіти;
брати участь у заходах (процесах) із забезпечення якості освіти відповідно до процедур внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
захищати права та інтереси учнів, які здобувають освіту у цьому закладі освіти;
вносити пропозиції та/або брати участь у розробленні та/або обговоренні плану роботи закладу освіти, змісту освітніх і навчальних програм;
через своїх представників брати участь у засіданнях педагогічної ради з усіх питань, що стосуються організації та реалізації освітнього процесу.
7. Діяльність органів учнівського самоврядування не повинна призводити до порушення законодавства, установчих документів закладу освіти, правил внутрішнього розпорядку, прав та законних інтересів інших учасників освітнього процесу.
8. Засади учнівського самоврядування визначаються цим Законом та положенням про учнівське самоврядування закладу освіти (за наявності), що затверджується загальними зборами уповноважених представників класів закладу освіти.
У своїй діяльності органи учнівського самоврядування керуються законодавством, правилами внутрішнього розпорядку та положенням про учнівське самоврядування закладу освіти (за наявності).
9. Рішення органу учнівського самоврядування виконується учнями на добровільних засадах.
Стаття 29. Самоврядування працівників закладу освіти
1. Вищим органом громадського самоврядування працівників закладу освіти є загальні збори трудового колективу закладу освіти.
Порядок та періодичність скликання (не менш як один раз на рік), порядок прийняття рішень, чисельність, склад загальних зборів трудового колективу, інші питання діяльності, що не врегульовані законодавством, визначаються статутом і колективним договором (за наявності) закладу освіти.
2. Загальні збори трудового колективу:
розглядають та схвалюють проект колективного договору;
затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку;
визначають порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії з трудових спорів;
обирають комісію з трудових спорів.
Загальні збори трудового колективу можуть утворювати комісію з питань охорони праці та здійснювати інші повноваження, визначені законодавством.
3. Рішення загальних зборів трудового колективу підписуються головуючим на засіданні та секретарем.
Рішення загальних зборів трудового колективу, прийняті у межах їх повноважень, є обов’язковими до виконання всіма працівниками закладу освіти.
Стаття 30. Батьківське самоврядування закладу освіти
1. У закладах освіти та їх структурних підрозділах може діяти батьківське самоврядування. Батьківське самоврядування здійснюється батьками учнів як безпосередньо, так і через органи батьківського самоврядування, з метою захисту прав та інтересів учнів, організації їх дозвілля та оздоровлення, громадського нагляду (контролю) в межах повноважень, визначених цим Законом та статутом закладу освіти.
2. Батьки мають право утворювати різні органи батьківського самоврядування (в межах класу, закладу освіти, за інтересами тощо).
3. Батьки можуть розглядати будь-які питання і приймати рішення, крім тих, що належать до компетенції інших органів управління чи органів громадського самоврядування закладу освіти.
4. Рішення органу батьківського самоврядування виконується батьками виключно на добровільних засадах.
Рішення органу батьківського самоврядування з питань організації освітнього процесу та/або діяльності закладу освіти можуть бути реалізовані виключно за рішенням керівника закладу освіти, якщо таке рішення не суперечить законодавству.
Рішення, заходи та форми батьківського самоврядування не повинні призводити до надання іншим учасникам освітнього процесу привілеїв чи обмежень за будь-якою ознакою, порушувати їхні права та/або законні інтереси, а також не можуть бути підставою для прийняття управлінських рішень, що не відповідають законодавству.
5. Органи батьківського самоврядування мають право, але не зобов’язані оформляти свої рішення відповідними протоколами.
6. Працівники закладів освіти не мають права втручатися в діяльність батьківського самоврядування, а також збирати чи зберігати протоколи засідань органів батьківського самоврядування.
Розділ V
ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТА УПРАВЛІННЯ НИМ
Стаття 31. Заклад загальної середньої освіти
1. Юридична особа має статус закладу загальної середньої освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, що здійснюється на одному
Комментариев нет:
Отправить комментарий